Митар і грішник – учень Христа, святий апостол і євангеліст Матфей

0 комментариев | Обсудить
29.11.2019 | Категории: Новости Украинской Православной Церкви

456

Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ публікує матеріал, підготовлений редакцією журналу «Фома в Україні».

Апостол і євангеліст Матфей, він же Левій, був братом іншого апостола, Іакова. Новий Завіт починається з Євангелія від Матфея, але про його автора ми, насправді, знаємо вкрай мало.

Що повідомляє нам про цього чоловіка Новий Завіт

У написаному їм Євангелії про нього самого сказано досить коротко: «Іісус побачив чоловіка, на ймення Матфея, що сидів на митниці, та й каже йому: Іди за Мною! Той устав і пішов услід за Ним» (Мф. 9, 9). Подібну розповідь наводять Марк і Лука.

Цікаво, що Марк називає його іншим ім’ям: Левій Алфеїв, а Лука зазначає, що він був митарем (слово це означало збирач податків і мита ) і додає одну, але дуже істотну деталь: «І він, залишивши все, встав і пішов за Ним». Втім, митарем називає себе і сам Матфей, коли перераховує імена апостолів.

Ось і все, що повідомляє нам про цю людину Новий Завіт. Цей апостол не залишив нам своїх послань, нічого не повідомляється і про його особливу участю в якихось подіях євангельської історії, про його проповіді після Вознесіння та взагалі про його життя. Нічого, крім цього короткого епізоду — переломного моменту, коли все змінилося відразу і назавжди.

Матфей, він же Левій – митар, нащадок священників і левітів

Отже, Матфей, він же Левій (тоді люди цілком могли мати два імені), був братом іншого апостола, Іакова. Їх батька звали Алфей, брати жили в галілейському містечку Капернаумі, який був розташований на дорозі, що пов’язувала два великих міста: середземноморський порт Кесарію і столицю Сирії Дамаск. На таких дорогах із проїжджих купців стягувалися мита, служив на такій митниці і Матфей. Зрозуміло, митна служба давала чималі можливості для збагачення: збирати гроші можна не тільки в скарбницю, а й до своєї кишені. До того ж митарі служили римським завойовникам і окупантам. Не дивно, що вислів «митарі і грішники» став свого роду прислів’ям, що і відображено в Євангелії: митарі були забезпеченими і впливовими, але зневажалися людьми. Ім’я Левій звучить різким контрастом з такою роботою: воно нагадує про Левія, сина Іакова, нащадки якого були священниками і левитами — людьми, які постійно служили Богу. Батьки, даючи таке ім’я синові, напевно, бажали йому саме такої долі, але він пішов іншим шляхом.

…І Матфей пішов, раз і назавжди, кинув і прибуткове місце

Що міг він думати, бачачи, як повз нього проходить знаменитий проповідник і пророк, про який говорять всі оточуючі? З митарями гидували спілкуватися люди простого звання, а тут — великий праведник! Звичайно ж, Він не захоче навіть погляду кинути на чиновника, який загруз у корупції, який перераховує відібрані в чесних людей монети з портретом чужоземного імператора…

Христос не поставив жодних умов, ні в чому його не дорікнув і сказав тільки одне: «Іди за Мною». І Матфей пішов, раз і назавжди, кинувши і прибуткове місце, і, може бути, навіть весь свій денний збір. Переказ уточнює, що при цьому він вчетверо заплатив усім, кого несправедливо обібрав, як це обіцяв зробити інший навернений митар Закхей. Але ми навіть не знаємо, чи була у Матфея можливість так вчинити — хто тільки не проїжджав повз нього дорогою! Тим більше, йти за Іісусом потрібно відразу, прямо зараз — не залишалося часу на пояснення і розрахунки навіть із тими, хто жив неподалік. Не завжди буває можливо виправити завдану шкоду, вибачитися за завдану образу — але завжди можливо змінити своє життя, що він і зробив. Подробиць подальшого життя ми не знаємо, але воно напевне була присвячено проповіді Євангелія.

Євангеліє від Матфея

Свій текст Матфей створив, імовірно, на початку 40-х років н.е. в Палестині. Щодо місця написання суперечок немає: Матфей явно звертається до одноплемінників-євреїв. Він наводить безліч значущих для них деталей, підкреслює, як збулися в житті Іісуса старозавітні пророцтва — це важливо було для тих, хто очікував Месію, хто вірив у Писання, яке ми сьогодні називаємо Старим Завітом. Лука і Марк, які зверталися до інших читачів, писали по-іншому. Має своє значення і довгий список імен, родовід Іісуса, з якого починається ця книга. Матфей від самого початку ставить оповідання про Христа в контекст Священної Історії. Іісус — не є дух і не ангел, як вважали потім деякі, але плоть від плоті ізраїльського народу, продовження його історії і виконання обіцянок, що були дані.

У давнину існували свідоцтва, що навіть мовою цього Євангелія спочатку була давньоєврейська (хоча так могли назвати і близькоспоріднену арамейську), але цей текст до нас не дійшов, і ми навіть не можемо бути впевнені в його існуванні — ми маємо у своєму розпорядженні тільки грецьким текстом цього, так само як і інших Євангелій. Хоча Матфей писав для євреїв, він хотів бути зрозумілим не тільки євреям, та до того ж багато хто з євреїв, якы жили далеко від своєї землі, вже тоді перейшли в повсякденному спілкуванні на інші мови. Тому він, як і інші євангелісти, писав грецькою, мовою міжнаціонального спілкування того часу.

Різні передання про подальше життя апостола

Про подальше життя самого апостола ми дізнаємося з церковного передання, але тут повної єдності немає. Спочатку він проповідував в Єрусалимі та його околицях — книга Діянь, що розповідає про перші місіонерські подорожі, не згадує Матфея. Але потім він, мабуть, рушив з Палестини на Схід і побував у Сирії, Персії та Мідії (нинішній Іран), можливо, і в Індії. Особливо відомі розповіді про його проповіді в Ефіопії і далі за її межами, серед племен людожерів чорної Африки. Ця проповідь супроводжувалася численними чудесами і привела до основи місцевої церковної громади, очолювати яку апостол доручив висвяченому ним єпископу на ім’я Платон.

Там він, за описом житія, прийняв мученицьку смерть близько 60-го року: місцевий правитель-язичник на ім’я Фульвіан велів його розіп’яти на землі і спалити потім на повільному вогні, обклавши хмизом, але в результаті вогонь перекинувся на статуї ідолів, які і згоріли. Апостол загинув, але сам мучитель навернувся в християнство і потім був хрещений єпископом Платоном, прийнявши ім’я Матфея. Страченого апостола він відтепер шанував як святого. Згодом, відрікшись світської влади, він сам став єпископом, замінивши померлого Платона.

Наскільки історично достовірний цей переказ, складно судити — у всякому разі, грецькі і латинські імена (Платон, Фульвіан) були в чорній Африці в ту пору не розповсюджені, так що розповідь про кончину апостола піддалася подальшій переробці. Цілком можливо, що в цьому випадку Ефіопією називається якась досить дика частина Азії, населена чорношкірими людьми — така теорія більше відповідає основному азіатському напрямку мандрів апостола. Це могла бути південна Аравія або якась область Індостану.

Втім, за іншими джерелами, його мученицька смерть трапилася в малоазійському місті Гієраполі, що відомий сьогодні туристам, які відвідують у Туреччині кальцієві джерела Памук-Кале. Жителі цього міста як раз носили греко-римські імена.

Св. Матфей – покровитель митників і фахівці фінансової сфери

Його мощі зберігаються в храмі Сан-Маттео в Салерно (Італія). Своїм покровителем Св. Матфея традиційно вважають митники і фахівці фінансової сфери — щоправда, рідко доводиться їм в єдину мить залишити все і піти за Христом, як зробив це свого часу Євангеліст Матвій, син Алфеїв, і таким чином, втративши прибуткове місце, назавжди обезсмертив своє ім’я.

Джерело: Офіційний сайт Української Православної Церкви

<-- -->
Прочитано: 63 раз
Поделиться с друзьями
Популярные статьи:

Отправить комментарий

*