Спогади учасників знакового в історії Церкви 1000-літнього ювілею Хрещення Русі: митрополита Вострського Тимофія (Єрусалимська Церква), архімандрита Антонія (Новицького), архімандрита Полікарпа (Линенка), архідиякона Сергія Косовського і Михайла Семеновича Литвиненка.
Напередодні святкування 1030-літнього ювілею Хрещення Київської Русі та дня пам’яті святого рівноапостольного князя Володимира, у 2018 році, Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ підготував спогади та роздуми безпосередніх учасників надісторичної події.
2017-й рік. Сто тисяч вірян Української Православної Церкви. Сотні автобусів із паломниками з усіх куточків України, а ще — прочани з Білорусі, Росії, Молдови, Греції, Румунії… Нескінчений потік людей декілька годин із молитвою йде Великим хресним ходом від Володимирської гірки до Києво-Печерської Лаври. 2018-й рік. 1030-літній ювілей Хрещення Русі, очікують християни, буде святкуватися не менш масштабно. Але так було не завжди…
Атеїстична Радянська влада впродовж довгих десятиліть забороняла православному народу відкрито говорити про Бога, закривала та руйнувала монастирі і храми, проводила репресії серед духовенства… Аж раптом у другій половині 1980-х років у ЗМІ стали з’являтися матеріали про Церкву, про долю знищених і закритих святинь. В атеїстичній пресі ще писали: «А чи був взагалі Христос? Наука це ще не довела», «А чи було Хрещення Русі?». Однак люди вже говорили про Бога, йшли готування до святкування 1000-літнього ювілею Хрещення Русі, Церкві повертали монастирі та священні реліквії… У Києві проходили урочистості, які очолив Єрусалимський Патріарх. Що тоді вразило учасників тих подій, та як цей історичний для Православ’я ювілей вплинув на життя Церкви і всього православного люду в Українській державі?
Митрополит Вострський Тимофій, Екзарх Пресвятого Гробу Господнього на Кіпрі (Єрусалимська Православна Церква). Був безпосереднім учасником подій 1988 року.
— В 1988-ом году мы приезжали в Киев с Патриархом Диодором (1923 – +2000). Это было первое посещение Киева для Иерусалимского Патриарха, поэтому мне приходилось играть роль гида, поскольку я лучше других делегатов знал эти края. Конечно, я рассказывал Патриарху Диодору о Лавре. Советская власть как раз разрешила возобновить церковную жизнь в обители.
По милости Божией, Патриарх Диодор возглавлял первое богослужение в Киево-Печерской Лавре — Патриаршее богослужение. Мы служили под открытым небом возле Дальних пещер, чувствовалось, что кроме окружающих нас Предстоятелей Церквей и архиереев с нами сослужили Печерские святые угодники.
Я с трепетом вспоминаю это, потому что, безусловно, это был потрясающий момент! Моим глазам открылось чудо Божие! Кто мог ожидать во времена Советского Союза, когда все еще помнили слова Н.Хрущева «Обещаю, вскоре мы покажем последнего монаха по телевизору!», что будет возрождение Лавры и многих других монастырей и церквей. Это великое дело!
Таким образом Патриарх Диодор своим служением в Киево-Печерской Лавре, своим присутствием поставил как будто печать на новой, духовной жизни Лавры…
***
Архімандрит Антоній (Новицький) — відомий духівник Києво-Печерської Лаври в рік 1000-ліття Хрещення Русі служив дияконом у Володимирському соборі та завідував ризницею; був організатором урочистого Богослужіння у Володимирському соборі і Божественної літургії в Лаврі:
— Пам’ятаю всенічне бдіння у Володимирському соборі звершуав Єрусалимський Патріарх Діодор. Він був богатир справжній, широкий у плечах, здоровий, височенний… І наче зараз бачу його червоний саккос (верхнє архієрейське богослужбове облачення – ред.), золотом шитий такий саккос. Пошитий ще в ХІ столітті. Ми таких тоді й не бачили. Так красиво Патріарх Діодор служив!.. Коли вийшли йти Хресним ходом із Володимирського собору, я став на сходини, побачив людей, які зібралися, і вже аж плакав — од радості такої. Бо такий був духовний підйом! Знаєте, наче дивлюсь на хмари, і раптом сонце… Такий був духовний підйом!
…Почали храми відкривати, почали монастирі повертати Церкві, відкрили духовні школи — все змінилося. Почалося відродження Києво-Печерської Лаври… У Києві передали братії 15 споруд Лаври. То були споруди без вікон, напіврозвалені, але вже церковні. Почало відроджуватись монаше життя, ремонтувались монастирі, церкви, а то були страшні розвалини, — і пішов духовний підйом…
***
Архімандрит Полікарп (Линенко), уставщик Києво-Печерської Лаври, регент братського лаврського хору, співав на кліросі під час пам’ятного молебню на Володимирській гірці в ювілейному 1988 році:
— …Це вперше в житті я бачив, що священики не ховаються, не підбирають підряснички під плащі чи по-світськи одягнені, а йдуть отак — у священницькому облаченні — відкрито вулицею…
Тоді не думалося, що сьогодні кожну дрібничку, пов’язану з тією подією, будеш так цінувати. Щоправда, пам’ятну медаль, яку випустили тоді на честь святкування 1000-ліття Хрещення Русі, я вже не пригадую, яким чином вона мені дісталася, вирішив залишити — як Боже благословення. Бо, дійсно, для мене було дуже важливо бути співучасником такої надісторичної події, яка відбувається раз на 1000 років. Не кожне покоління людей потрапляє на такі події…
Був урочистий молебень на Володимирській гірці… Співати під час молебню благословили кліросу Володимирського собору і Художньому хору під керівництвом Михайла Семеновича Литвиненка. Тоді ж не було ні ксероксів, ні принтерів, від руки ноти розписували собі… І от вже зібралася купа народу, розпочався молебень. Аж раптом як рухнув дощ із неба, як із відра, стіною. У нас всі ноти попливли… Щойно молебень відслужили, і наче тумблер переключили — розійшлися хмари, і таке яскраве сонечко. Якийсь цей дощ теж був визначний — наче князь Володимир заново нас охрестив. Так зворушливо було!
…До святкування, коли ми, дітвора, приходили до собору співати на кліросі, нас ставили під стіночку за спинами старших, бо, не дай Боже, щоб уповноважений побачив нас. Боротьба за релігію велася. А 14-го червня 1988 року я побачив, як вільно, не ховаючись йшли священики у своєму священницькому облаченні, — і відчулась свобода. Наче переключився історичний фон — на вільний для Церкви. Вийшла Церква з підпілля.
***
Незмінний архідиякон Київських Митрополитів Сергій Косовський у рік 1000-літнього ювілею служив протодияконом у Володимирському соборі, був безпосереднім учасником урочистостей:
— Праздник 1000-летия Крещения Руси — это радостное событие для Церкви Православной! В молебне на Владимирской горке приняли участие шесть Предстоятелей Поместных Православных Церквей. Я также был участником, сослужил во время молебна…
В это время советская власть отступила уже, и Православная Церковь могла выходить в общество. Всем известно, что до этого времени священнику запрещалось выходить за ограду церковную. Потому это было большое радостное событие. В это время была открыта Киево-Печерская Лавра… Было ликование православных людей в нашей стране!
***
Михайло Семенович Литвиненко, колишній регент Митрополичого хору Української Православної Церкви; на той час був керівником Митрополичого хору Володимирського собору:
— …Наступил знаковый 1988 год. Для меня самое главное было то, что произошел сдвиг в незыблемой идеологии атеистов, был произведен чудом…
Я был в восхищении, всеми фибрами своей души принимал участие в тех событиях…
Событие это имело величайшее значение для Православия. Я тогда был регентом Владимирского кафедрального собора, был регентом Митрополичьего хора. Мы отмечали это событие особо!.. Если до сих пор я, как регент, не имел открытого права использовать молодежь, которая желала участвовать в хоре Владимирского собора, то на период 1000-летия Крещения Руси следовало указание, что можно ввести в состав Митрополичьего хора минимум 50 человек. Для меня это была радость большая!.. Мы получили некий простор для пропаганды своей православной деятельности. А Православие — это основа моей жизни, моей деятельности, за которую преследовали меня… Для меня это основа основ…
Мы тогда уже выступали, хотя и полуофициально, в Национальном оперном театре. За сетчатой завесой находился хор, потому что, как бы там ни было, велось отслеживание участников Митрополичьего хора… Но тем не менее, мы уже могли показаться на людях, мы уже были неотъемлемой частью торжественных событий.
Нагадаємо, цього року ми відзначаємо 1030-у річницю від прийняття Хрещення нашим народом, а також 30-у річницю відновлення чернечого життя в Києво-Печерській Лаврі. 27 і 28 липня 2018 року, з нагоди Дня Хрещення Русі та пам’яті святого князя Володимира, відбудуться урочисті Богослужіння на Володимирській гірці та у Святій Києво-Печерській Лаврі, а також — Великий хресний хід. Про подробиці святкування — дивіться в Анонсі урочистостей 1030-літнього ювілею Хрещення Русі (+відео).
Джерело: Офіційний сайт Української Православної Церкви
