Кожне наше слово залишається у вічності — митрополит Антоній пояснює складні місця Апостольських послань (відео)

0 комментариев | Обсудить
08.08.2023 | Категории: Новини Української Православної Церкви

1

Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ публікує роздуми керуючого справами УПЦ митрополита Бориспільського та Броварського Антонія над богословськими темами Апостольських Послань. У черговому випуску владика Антоній пояснює слова апостола Павла з послання до Ефесян про марнослів’я і лихослів’я (Еф. 4: 29, 5: 4).

Здається, не біда, якщо дозволити собі пожартувати, побазікати? Але біда, якщо ми будемо говорити не думаючи. Ми шкодимо собі балаканиною, тому що гаємо даремно сили і час, звикаючи безконтрольно базікати. Потім важко зібрати увагу, виховати пильність, а значить – важко молитися.

Якими тортурами стане життя, якщо весь час думати про те, як не сказати чогось особистого, необдуманого. Всі ми знаємо, що «зо слів своїх будеш виправданий, і зо слів своїх будеш засуджений» (Мф. 12: 37). А про тортури  думати не варто, адже ніхто не дивується, що вчений не нарікає на те, що існують закони, формули, в яких помилки не допускаються, не дратують водія правила дорожнього руху, інженера – закони механіки, грамотну людину – правила орфографії та пунктуації.

У будь-якій області знань свої правила і закони, і ніхто не страждає через їх існування. Не можна і нам, які вважаємося християнами, не зважати на  те, що вимагає Господь.

Але хіба це так строго? Здається, немає особливої ​​біди, якщо хтось дозволить собі пожартувати, поговорити, розслабитися. Біда буде, якщо ми будемо говорити не думаючи. Є біди, які ми не можемо не знати, але які, тим не менш, залежать від нашого мовлення. Всі знають, що словом можна поранити і навіть убити, в прямому сенсі отруїти життя.

Але якщо просто поговорити іноді, без жодного злого наміру? Це теж забороняє Господь? Так. Тому що це шкодить нашій душі і оточуючим. Собі шкодить людина балаканиною, тому що гає даремно сили, час, набуває звичку безконтрольно говорити, говорити, забуваючи про що і навіщо. Потім важко зібрати увагу, виховати в душі пильність, а значить – важко молитися.

Не випадково Господь з’єднав увагу і молитву, сказавши: «Пильнуйте й моліться, щоб не впасти на спробу» (Мф. 26: 41). Напастей ми не хочемо, але і бути зібраними, серйозними, вдумливими теж. «Важко і нудно», – кажуть деякі. Так, нелегко, але будь-яка серйозна справа, за яку людина береться старанно з надією здолати всі труднощі, дарують людині задоволення, якого ніколи не пізнають ті, хто тільки ковзне нудьгуючим поглядом і тим обмежиться.

Крім того, марнослів’я дуже заважає оточуючим. Якщо ми не хочемо самих себе захистити від напливу думок і слів зайвих, то чому інші повинні подвійно втомлюватися? Чому вони повинні напругою пробиватися через муть нікчемних розмов, бажаючи зберегти в душі мир і тишу? Навіщо ми змушуємо їх терпіти те, що їм зовсім не цікаво і не потрібно, кажучи про все підряд, не шкодуючи часу? Свого не шкода, так подумай про інших. Може, людина за цей час щось подумала б і почитала або просто охоче помолилася.

Звичайно, нам важко думати про це. Але ми можемо собі допомогти. Якраз ці слова апостола Павла до Ефесян допоможуть нам, якщо ми частіше їх будемо собі нагадувати.

Забороняється говорити, забороняється базікати. Біда в тому, що ми часто себе розтрачуємо через дрібниці й іншим заважаємо. Сили наші, і час, і життя обмежені. Колись ми це зрозуміємо, але б не надто пізно. Тому так наполегливо треба собі нагадувати, що кожне наше слово залишається у вічності.

Джерело: Офіційний сайт Української Православної Церкви

<-- -->
Прочитано: 744 раз
Поделиться с друзьями
Популярные статьи:

Отправить комментарий

*