Святий Полієвкт був першим мучеником у вірменському місті Мелітині. Він був воїном під час царювання імператора Декія (249–251) і постраждав за віру у Христа під час правління імператора Валеріана (253–259). Святий був другом воїна Неарха, твердого християнина. Сам він, ведучи доброчесне життя, залишався язичником.
Коли настало гоніння на християн, Неарх сказав Полієвктові: “Друже, ми скоро розлучимося з тобою, мене візьмуть на муки, а ти, мабуть, зречешся дружби зі мною”. Полієвкт відповів йому, що бачив уві сні Христа, Який зняв з нього одяг і надів інший, світлий. “З цієї хвилини, — сказав він, — я готовий служити Господу Іісусу Христу”.
Запалавши духом, святий Полієвкт вийшов на міську площу. Він розірвав царський указ про обов’язкове поклоніння ідолам, що висів там, і вибив із рук жерців ідолів, яких вони несли.
Тесть його, правитель Фелікс, якому було доручено виконувати царський указ, жахнувся вчинку святого Полієвкта. Він заявив, що тепер святий повинен буде померти. “Іди, прощайся з дружиною і дітьми”, — сказав він. Прийшла дружина і стала в сльозах благати чоловіка зректися Христа. Заплакав і тесть його Фелікс. Але святий Полієвкт залишився непохитним у своєму рішенні постраждати за Христа. З радістю схилив він свою голову під меч ката й охрестився у власній крові († 259).
За часів рівноапостольного Константина, коли Церква Христова запанувала в усій Римській імперії, в Мелітині було споруджено храм на честь святого мученика Полієвкта. Багато чудотворінь звершувалося завдяки молитовному заступництву святого. У його храмі палко молилися про дарування сина батьки преподобного Євфимія Великого (пам’ять 20 січня). Народження 376 року великого світильника православ’я відбулося, таким чином, з благословення святого мученика Полієвкта.
І на Сході, і на Заході мученика Полієвкта шанують як хранителя клятв і договорів.
Джерело: Офіційний сайт Української Православної Церкви
| Митрополит Антоний Сурожский. Сущность молитвы | <-- | --> | Старец Паисий Святогорец. О Духовной Отваге |
