Преподобного Симеона Ветхого названо так на відміну від преподобного Симеона Стовпника (пам’ять 1 вересня), який подвизався в Сирії в V столітті. У дитячі роки він пішов у пустелю в Сирії та оселився в печері, цілком на самоті. Безперервна молитва, внутрішнє самозаглиблення і богомислення були постійним його заняттям. Подвижник харчувався тільки травами, що росли навколо його печери.
Коли до нього стали приходити люди, щоб отримати настанову, він, бажаючи зберегти безмовність, залишив печеру і переселився на одну із гір Аманського хребта. Але і тут усамітнення подвижника порушувалося безліччю відвідувачів. Тоді преподобний Симеон пішов на Синайську гору, де колись пророк Мойсей (пам’ять 4 вересня) отримав одкровення від Бога.
Божим Промислом після недовгого перебування на Синаї святий подвижник повернувся до Аману і там заснував дві обителі: одну на вершині гори, іншу біля її підніжжя. Будучи настоятелем цих обителей, преподобний Симеон духовно повчав ченців, попереджав їх про підступи ворога роду людського і вчив боротися зі спокусами, підбадьорював і зміцнював у подвигах, спонукаючи до роздумів про спасіння. За святість життя преподобний Симеон отримав від Бога дар благодатних чудотворінь.
Після багатотрудного подвижницького життя преподобний Симеон преставився до Бога близько 390 року.
Джерело: Офіційний сайт Української Православної Церкви
| Преподобні Ксенофонт, жінка його Марія і сини їхні Іоанн та Аркадій | <-- | --> | Перенесення чесних мощей свт. Іоанна Златоуста в Константинополь – історична ретроспектива |
