Святитель Петро (Могила, +1647, пам’ять 31 грудня / 13 січня) звернув увагу на особливу красу і відокремленість мальовничої околиці Києва – Голосієва. Він придбав частину лісу разом з невеликою галявиною в свою власність і побудував тут храм в ім’я великомученика Іоанна Сочавського і кілька будиночків-келій для братії. Таким чином, було покладено початок скиту Києво-Печерської Лаври, згодом названого Голосіївською пустинню.
З часом храм перейменували на честь ікони Божої Матері «Живоносне Джерело». У 1910-1912 роках на місці старого дерев’яного було побудовано новий кам’яний храм.
Крім храмів і келій в Голосіївській пустині знаходилися літня резиденція Київських митрополитів з домовою церквою на честь преподобного Іоанна Багатостраждального, Печерського, готель, господарський хутір Лаври та інші споруди.
У 1852 році обитель з благословення правлячого архієрея, святителя Філарета, Митрополита Київського і Галицького (Амфітеатрова), була названа Свято-Покровською.
У Голосіївській пустині подвизались святителі Петро (Могила) і Філарет (Амфітеатров, +1857, пам’ять 21 грудня / 3 січня), преподобні Парфеній Київський (Краснопевцев, +1855, пам’ять 17/30 березня) і Олексій Голосіївський (Шепелєв, +1917, пам’ять 11/24 березня), Христа ради юродиві Феофіл (Горенковскій, +1853, пам’ять 28 жовтня / 10 листопада) і Паїсій (Яроцький, +1893). Всі вони прославлені Українською Православною Церквою у лику місцевошанованих святих.
У 1926 році, через дев’ять років після жовтневого перевороту, Голосіївську пустинь закрили. У радянський період історії були зруйновані всі її храми і будівлі, за винятком будинку Київських митрополитів. Троє ченців-священнослужителів, які працювали в обителі в різний час, прийняли мученицьку смерть за Христа і клопочуть про нас перед Престолом Всевишнього. Це преподобномученик – Касіян (Кузик), Іполит (Семенов) і Філіп (Безуглий).
У роки Великої Вітчизняної війни через Голосіївську пустинь проходила друга лінія оборони за місто Київ. Тут велися запеклі бої. Проте жоден снаряд не потрапив на чернече кладовище, на якому був похований преподобний Олексій Голосіївський. І в роки гонінь, і в роки переслідувань, і в страшний воєнний час на його могилі завжди горіла лампадка і на її немеркнучий вогник йшли люди, спраглі до Небесного Світу.
У 1993 році обитель відкрили як скит Києво-Печерської Лаври. Скитоначальником був призначений Архімандрит Ісаакій (Андронік). У цьому ж році, 4 жовтня за новим стилем, були знайдені мощі преподобного Олексія Голосіївського та відкритий домовий храм на честь преподобного Іоанна Багатостраждального. У 1996 році, згідно з рішенням Священного Синоду, Голосіївська пустинь стала самостійним монастирем. У ній відновлені храм на честь ікони Божої Матері «Живоносне Джерело», і чернече кладовище; на місці колишнього митрополичого будинку побудована нова церква; виросли чернечий та адміністративний корпуси, будинок намісника з домовою церквою на честь святих Царствених Страстотерпців, готель та інші монастирські будівлі.
У богоугодній справу відродження святої обителі допомагають благочестиві парафіяни Голосіївської пустині. Як донині не збідніла наша земля преподобними, так вона не убожіє і добрими людьми, що мають добре серце і піклуються про відновлення зневажених святинь.
| Святитель Феофан Затворник. Как учиться молитве? | <-- | --> | Ніколо-Тихвинський жіночий монастир |
прожил в Киеве с 1996 года, а в этом 2015 году только узнал о Голосеевской пустыни, мне сказала подруга на службе, я военный. Я просто стал счаслив после того как я посетил Ваш монастырь, а особенно я благодарен Пресвятой матушке Алипии!!!, у меня просто не хватает слов выразить свою любовь к этим местам и к матушке Алипии!!! Всем желаю только любьви, здоровья, семейных благополучий, детишек здоровых!!! Огромное спасибо Катеньке Шелест за то что она мне расказала о матушке Алипии, прошу Вас помолитесь за здравие этой чистой, доброй, честной девушки Кати! Дай Бог ей здоровья!! Спасибо что уделили моей записке внимание!!
Несколько лет назад, по просьбе моей матери, поехала я искать Голосеевскую пустыню. Вышла из метро Голосеевская, а куда идти – не знала. Решила спросить у мимо проходящей женщины, как добраться, а она мне говорит: “Пойдемте со мной, я тоже еду туда”. Как такое может быть в многомиллионном Киеве?
В прошлом году дома была ссора у меня с мужем и так мне тяжело на душе было , что я поехала в монастырь, а оказалось -это день памяти матушки Алипии – 30 октября.
Опять отношения наши семейные наладились.
Теперь опять еду матушку просить о своих житейских буднях.
Милостива Аліпія. Прошу заступися за мою родину перед Господом нашим всесильним та всемилостивим. Щоб Всевишній почув наші молитви і прохання та простив нам гріхи і провини наші, які ми вчиняли іноді свідомо, а іноді нерозуміючи, що діємо. Прошу у Господа якнайшвидшого чудесного зцілення хвороби, яку виявили у Мами. Вона віруюча, надзвичайно добра і чуйна людина, яка всі свої роки трудиться задля блага сім”ї і тому заслуговує на добро. Молю тебе, подаруй Мамі здоров”я, щоб кожен наступний день все більше і більше наближував її до одужання. Щоб Мама у здоров”ї багато років радувала нас своїм життям і сама мала змогу радіти від щасливого життя в оточенні рідних та близьких. Прошу у тебе захисту та допомоги для Мами та всієї нашої сім”ї. Вірю, що Ти почуєш мої прохання та допоможеш. Амінь.