Які уроки дає Церква, говорячи про минуле апостола Павла? — митрополит Антоній пояснює складні місця Апостольських послань

0 комментариев | Обсудить
24.12.2020 | Категории: Новости Украинской Православной Церкви

888

Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ публікує роздуми керуючого справами УПЦ митрополита Бориспільського та Броварського Антонія над богословськими темами Апостольських ПосланьУ черговому випуску владика Антоній пояснює слова апостола Павла з Послання до Галатів про його минуле життя (Гал. 1: 13).

Чому Церква нагадує нам про той період життя апостола Павла, який він не приховував, але згадувати про який йому навряд чи було приємно?

У Посланні до Галатів святий апостол Павел говорить: «Ви чули про моє поступовання перше в іудействі» (Гал. 1: 13).

Чому нам Церква нагадує про той період життя апостола Павла, який він не приховував, але згадувати про який йому навряд чи було приємно?

Можливо, для того щоб сказати всім, що минуле не було бездоганним, показати приклад того, що Бог дивиться на серце і кожному бажаючому прийти до Нього відкриває вхід, приймаючи щире покаяння і не докоряючи минулим.

Можливо, і для того щоб кожен цінував ту істинність і силу переконання, які не можуть утримувати людину в стані байдужості, теплохолодності, безпечності. Бог любить живих, які горять духом, відданих Йому. Навіть тоді, коли в їх розумі були помилки, Господь виправляє їх.

Можливо, ще й для того щоб ніхто не засмучувався, йдучи шляхом виправлення, але не бачачи успіху. Господь сам виправить, якщо побачить у такій душі щирість і бажання послужити Йому самовідданістю і відданістю.

Що стосується апостола Павла, то він отримав одкровення від Господа в такій мірі, що вже не було потрібно йому йти вчитися в інших апостолів. Він деякий час намагався побути на самоті, щоб осмислити все, що дізнався від самого Господа, переоцінити ті відомості, які отримав в школі Гамалиїла. Відкрите Господом треба було ще засвоїти – для цього побути в тиші, помолитися, відчути і зрозуміти, що належить нести людям.

Це теж приклад для нас. Нам потрібно вчитися вникати в те, що, слава Богу, наблизилися до розуміння і не поспішати говорити про це особливо тим, чиї думки ще далеко блукають від дорогого нам. Побачить Господь, що ми серйозно і відповідально поставилися до пізнаного нами, тоді і дасть. Вуста та премудрість, яким не зможуть противитися всі ті, хто противиться.

Це теж серйозний урок для тих, хто не охолов після перших  відкриттів, що надихають, поспішає просвіщати всіх. Часто така ревність називається святими отцями «ревність не за розумом». Тому краще не поспішати, щоб не давати волі зарозумілості і самовпевненості.

Церква вчить нас прикладами, значення яких применшується нпротягом всього багатовікового буття серед численних переслідувачів і ненависників. Від нас же потрібні увага, відповідальне ставлення і намагання сприйняти пропоноване і подяку Творцеві за те, що Він вчить цінному і доступному для кожного бажаючого.

Джерело: Офіційний сайт Української Православної Церкви

<-- -->
Прочитано: 678 раз
Поделиться с друзьями
Популярные статьи:

Отправить комментарий

*