Великомученик Георгій був сином багатих і благочестивих батьків, які виховали його в християнській вірі. Народився він у місті Бейрут (у давнину – Беліт) біля підніжжя Ліванських гір.
Поступивши на військову службу, великомученик Георгій виділявся серед інших воїнів своїм розумом, хоробрістю, фізичною силою, військовою поставою і красою. Досягнувши незабаром звання тисяченачальника, св. Георгій став улюбленцем імператора Діоклітіана. Діоклітіан був талановитим правителем, але фанатичним прихильником римських богів. Поставивши собі за мету відродити в Римській імперії язичництво, що відмирало, він увійшов в історію як один із найжорстокіших гонителів християн.
Почувши одного разу на суді нелюдський вирок про винищення християн, св. Георгій запалився співчуттям до них. Передбачаючи, що на нього теж чекають страждання, Георгій роздав своє майно бідним, відпустив на волю своїх рабів, з’явився до Діоклітіана і, оголосивши себе християнином, викрив його в жорстокості й несправедливості. Промова св. Георгія була сповнена сильних і переконливих заперечень проти імператорського наказу переслідувати християн.
Після безрезультатних умовлянь відректися від Христа імператор наказав піддати святого різним мукам. Св. Георгій був ув’язнений у темницю, де його поклали спиною на землю, ноги уклали в колодки, а на груди поклали важкий камінь. Але св. Георгій мужньо переносив страждання і прославляв Господа. Тоді мучителі Георгія почали витончуватися в жорстокості. Вони били святого воловими жилами, колесували, кидали в негашене вапно, примушували бігти в чоботях із гострими цвяхами всередині. Святий мученик усе терпляче переносив. Зрештою імператор наказав відрубати мечем голову святому. Так святий страждалець відійшов до Христа в Нікомідії 303 року.
Великомученика Георгія за мужність і за духовну перемогу над мучителями, які не змогли примусити його відмовитися від християнства, а також за чудодійну допомогу людям у небезпеці – називають ще Побідоносцем. Мощі святого Георгія Побідоносця поклали в палестинському місті Лідда, у храмі, що носить його ім’я, глава ж його зберігалася в Римі в храмі, теж присвяченому йому.
На іконах св. Георгій зображується сидячим на білому коні, що вражає списом змія. Це зображення ґрунтується на переказах і належить до посмертних чудес святого великомученика Георгія. Розповідають, що недалеко від місця, де народився св. Георгій у місті Бейруті, в озері жив змій, який часто пожирав людей тієї місцевості. Що це був за звір – удав, крокодил чи велика ящірка – невідомо.
Забобонні люди тієї місцевості для втамування люті змія почали регулярно за жеребом віддавати йому на поталу юнака чи дівчину. Одного разу жереб випав на дочку правителя тієї місцевості. Її відвели до берега озера і прив’язали, де вона з жахом почала чекати появи змія.
Коли ж звір став наближатися до неї, раптом з’явився на білому коні світлий юнак, який списом вразив змія і врятував дівчину. Цей юнак був святий великомученик Георгій. Таким чудовим явленням він припинив знищення юнаків і дівчат у межах Бейрута та навернув до Христа мешканців тієї країни, які до цього були язичниками.
Можна припустити, що з’явлення святого Георгія на коні для захисту жителів від змія, а також описане в житії чудесне пожвавлення єдиного вола в хлібороба послугувало приводом для вшанування святого Георгія покровителем скотарства й захисником від хижих звірів.
| Иверский Валдайский монастырь | <-- | --> | Страдание святого великомученика Георгия Победоносца |
