Свято-Покровський Голосіївський монастир

«Ленивая и праздная жизнь то же,

что праздная и не возделанная нива,

на которой не растет ничего

 кроме трав негодних»

(свт.Філарет, архієпископ Чернігівський)

        Від початку заснування Православного центру прикладних мистецтв   ім. прп. Іоана Дамаскіна було закладено добру традицію – трудовий послух учнів на монастирському господарстві. Тут вони здобувають чимало необхідних життєвих навичок та якостей особистості, а саме: вміння долати труднощі, які виникають на шляху до поставленої мети, розвиток терпіння, працелюбності, наполегливості та дружелюбності.

Вагомий внесок в особистісний розвиток учнів має формування в них колективізму в процесі спільної трудової діяльності. Українська народна педагогіка зібрала тисячолітній досвід народу стосовно місця й ролі колективу у вихованні людини. У колективі вона вбачала живильне джерело всебічного розвитку особистості, що забезпечує формування її моральних цінностей. У народних прислів’ях зустрічаємо думки, які підтверджують роль трудового виховання в колективі: «Де дружно, там і хлібно», «Добре там живеться, де гуртом сіється і жнеться» тощо.

Ось і цього року з приходом осені – часом збору врожаю –  підтримуючи багаторічну традицію, з благословіння намісника монастиря архімандрита Ісаакія, відбувся колективний виїзд педагогів та учнів на сільськогосподарські роботи на монастирському господарстві.

Праця по збору врожаїв – це процес самозабезпечення необхідними продуктами для повноцінного харчування; тут учні пізнають ціну всього того, що ми маємо, вчаться з повагою ставитися та цінувати працю інших людей.

В процесі трудової діяльності діти проявили свою старанність, наполегливість та цілеспрямованість, за що педагогічний колектив дякує батькам, оскільки ці якості хлопців – результат правильного батьківського виховання.

Час, який ми провели у колективі за спільною працею – це завжди яскраві та незабутні враження, які залишаться у спогадах кожного з нас!

«Не раз помічено, що люди, які найбільше мають вільний час менше використовують його з користю. Сто років бездіяльності не варті однієї години добре використаної. Хто в бездіяльності живе, той безперестанку грішить» (Свт. Тихон Задонський).