Свято-Покровський Голосіївський монастир

21 вересня православні християни згадують Різдво Пресвятої Богородиці.

В рамках спільного проекту Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ публікує матеріал підготовлений редакцією журналу «Фома в Україні» про свято.

Різдво Пресвятої Владичиці нашої Богородиці і Приснодіви Марії — повна назва свята, що Православна Церква відзначає 21 вересня за новим стилем (8 вересня за старим стилем). Це одне з двунадесятих православних свят. Двунадесяті свята догматично тісно пов’язані з подіями земного життя Господа Іісуса Христа і Богородиці і діляться на Господські (присвячені Господу Іісусу Христу) і Богородичні (присвячені Божій Матері). Різдво Богородиці — Богородичне свято.

Подія, яку ми святкуємо в цей день, не описана в Новому Завіті. Відомості про нього дійшли до нас з Церковного Передання, одного з джерел нашого віровчення, разом зі Священним Писанням.

Про Різдво Діви Марії розповідає Протоєвангеліє Іакова, яке було написано у II столітті. А відзначати свято як окремий святковий день стали в другій половині V століття. Про це ми, наприклад, читаємо у Константинопольського патріарха Прокла (439-446 роки) і в требнику (богослужбовій книзі) Папи Геласія (492-426 роки).

Коли святкується Різдво Богородиці

Православні християни святкують Різдво Діви Марії 21 вересня за новим стилем (8 вересня за старим стилем).

Свято за православною традицією триває 6 днів, з 20 по 25 вересня. Цей період включає предпразднство і попразднство. Предпразднство – один або декілька днів перед великим святом, в богослужіння якого вже входять молитвослів’я, присвячені події, яку святкуватимуть. Відповідно, попразднство — такі ж дні після свята.

Що можна їсти на Різдво Богородиці

Якщо свято не припадає на середу або п’ятницю, в цей день посту немає, тобто віруючим дозволяється їсти будь-яку їжу.

Події Різдва Пресвятої Богородиці

У Новому Заповіті ми не знайдемо практично нічого про земне життя Богородиці. Євангелія не дають відомостей про те, хто були батьки Діви Марії і за яких обставин вона народилася.

Свято Різдва Пресвятої Богородиці започатковане на Церковному Передані. Існує так зване Протоєвангеліє Іакова, яке написане в II столітті. В ньому ми читаємо, що Марія народилася від благочестивих батьків Іоакима та Анни. Іоаким походив з царського роду, а Анна була дочкою первосвященика. Вони дожили до похилих років і були бездітними. Це було джерелом скорботи для пари і викликало суспільний осуд.

Одного разу, коли Іоаким прийшов до Храму, первосвященик не дозволив йому принести жертву Богу, сказавши: «Ти не дав потомства Ізраїлю». Після цього невтішний Іоаким подався у пустелю для молитви, Анна залишилася вдома і теж молилася. У цей час їм обом з’явився ангел і кожному сповістив: «Господь почув молитву твою, ти зачнеш і народиш, і про потомство твоє говоритимуть в усьому світі».

Дізнавшись радісну новину, подружжя зустрілися біля Золотих воріт Єрусалиму.

Після цього Анна зачала. Як описується в Протоєвангелії Іакова, «пройшли належні їй місяці, і Анна в дев’ятий місяць народила». Праведники дали обітницю посвятити свою дитину Богові і віддали дочку Марію в Єрусалимський храм, де вона служила до повноліття.

Історія святкування Різдва Богородиці

Свято Різдва Богородиці християни почали відзначати тільки у V столітті. Перші згадки про нього ми читаємо у Константинопольського патріарха Прокла (439-446) і в требнику (богослужбовій книзі) Папи Геласія (492-426 роки). Також про свято пишуть святителі Іоанн Златоуст, Епіфан і Августин. А в Палестині існує переказ про те, що свята рівноапостольна цариця Олена побудувала в Єрусалимі храм у честь Різдва Пресвятої Богородиці.

Ікона Різдва Богородиці

Найдавніші зображення подій Різдва Божої Матері ми зустрічаємо у X-XI століттях. Це ікони і фрески. Наприклад, розпис грузинського храму VII століття в Атени. Весь цей храм присвячений Богородиці.

Є і інші стародавні зображення свята: фрески в Київському Софійському соборі (перша половина XI століття) і в Преображенському соборі Мирожського монастиря (XII століття), композиція церкви Іоакима і Анни сербського монастиря Студениця (1304 рік).

Традиційно на ранніх іконах і фресках іконописці зображували у центрі композиції праведну Анну — матір Діви Марії. Породілля напівлежить на високому ложі, перед нею стоять жінки з дарами, акушерка і служниці, які омивають Богородицю в купелі.

З кожним століттям цей іконописний сюжет збагачувався новими й новими подробицями. Приміром, стали зображати стіл з принесеними дарами і частуваннями, водойму, птахів. Зараз ікону Різдва Богородиці часто роблять житійною, тобто доповнюють основний сюжет окремими композиціями (клеймами) — сюжетами з історії події. Плач Іоакима в пустелі, благовіщення Іоакиму і благовіщення Анні, зустріч подружжя біля Золотих воріт Єрусалимського храму і так далі.

До наших днів збереглися розписи собору Різдва Богородиці Ферапонтова монастиря, які в 1502 році виконав великий іконописець Діонісій. Це фреска над головним входом, яка зображує святу Анну на ложі; купіль; відвідувачі, які приходять вклонитися Народженій і діви з судинами в руках; Іоакима і Анну з Дівою Марією на руках.

Будинок Іоакима і Анни

Дім Іоакима і Анни — одна з християнських пам’яток Єрусалима. Як свідчить Церковне Передання, Діва Марія народилася в будинку своїх батьків — праведних Іоакима і Анни. Розташовувався він у північно-східній частині Єрусалиму, нині це територія Мусульманського кварталу Старого міста, близько Левових воріт.

Православні і католики до цих пір сперечаються про те, де точно стояв будинок, і збудували монастир і базиліку на відстані 70 метрів один від одного. Православний монастир святої Анни — місце паломництва для багатьох християн світу. На першому поверсі обителі — церква на честь Різдва Божої Матері, а під будівлею монастиря — стародавня печерка. Вважається, що ця печерка — частина будинку Іоакима і Анни.

Народні традиції Різдва Богородиці

У східних слов’ян церковні традиції святкування Різдва Пресвятої Богородиці тісно переплелися з народними.

На Русі Різдво Божої Матері називали «Малою Пречистою», за аналогією з «Великою Пречистою» — празником Успіння Богродиці. А ще — Аспосов день, в який зустрічали «матінку-осенину», тобто осінь. Взагалі, часи були для наших предків основним джерелом звичаїв, обрядів і творчості: пісень, прислів’їв, приказок.

У Аспосов день ходили один до одного в гості, вшановували молодят, накривали багато стіл. В цю пору селяни прибирали на зиму бджолині вулики, збирали цибулю. Це був кінець літніх польових робіт і початок осінніх приготувань. Хлібороби вшановували Богородицю — Небесну покровительку землеробства, Подательницю врожаю, Спорительницю хлібів — за зібраний урожай та просили Її допомоги на рік майбутній.

Прислів’я та прикмети про Різдво Богородиці

Прислів’я та прикмети про свято Різдва Богородиці багато розповідають нам про побутове життя східних слов’ян. Кінець збору врожаю, осінні клопоти, підготовка до довгої зими надихали людей на творчість. У коротких і влучних прислів’ях глибокий християнський сенс свята поступається місцем простим народним смислам. Ось лише деякі з них:

Осеніни — друга зустріч осені.

Пречиста — картопля чиста.

На другу Пречисту заготовляють калину.

Луків день — з цього дня збирають цибулю з гряд.

Пасиків день — прибирають бджіл з пасік.

Якщо цього дня добра погода — осінь гарна.

Злу муху закопати восени в землю — інші кусати не будуть.

Богослужіння Різдва Богородиці

В VI столітті преподобний Роман Сладкоспівець написав кондак Різдва Богородиці, але текст його не зберігся до наших днів. Найдавніші піснеспіви свята — тропар «Різдво Твоє, Богородице Діво». Швидше за все, він був складений в V—VII століттях. Крім того в сучасну службу свята входять, наприклад, співи святителя Андрія Критського (VII ст.), преподобного Іоанна Дамаскіна (VIII ст.), Константинопольського патріарха Германа (VIII ст.).

Тропар Різдва Богородиці

Глас 4

Рождество Твое Богородице Дево, радость возвести всей вселенней: из Тебе бо возсия Солнце правды Христос Бог наш, и разрушив клятву, даде благословение, и упразднив смерть, дарова нам живот вечный.

Переклад:

Різдво Твоє, Богородице Діво, радість звістило всій вселенній: бо з Тебе засяяло Сонце правди — Христос Бог наш, і, знищивши прокляття, дав благословення і, знищивши смерть, дарував нам життя вічне.

Кондак Різдва Богородиці

Глас 4

Иоаким и Анна поношения безчадства, и Адам и Ева от тли смертныя свободистася, Пречистая, во святем рождестве Твоем. То празднуют и людие Твои, вины прегрешений избавльшеся, внегда звати Ти: неплоды раждает Богородицу и питательницу жизни нашея.

Переклад:

Іоаким і Анна звільнилися від сорому за бездітність, а Адам і Єва — від смертельної загибелі святим Твоїм Народженням, Пречиста. Його святкують і люди Твої, позбавилися від тяготи гріховної, голосно Тобі вигукуючи: неплідна народжує Богородицю і живительницю Життя.

Величання Різдва Богородиці

Величаем Тя, Пресвятая Дево, и чтим святых Твоих родителей, и всеславное славим рождество Твое.

Переклад:

Величаємо Тебе, Пречиста Діво, і шануємо святих Твоїх батьків, і всеславне славимо різдво Твоє.

Джерело: Офіційний сайт Української Православної Церкви