Свято-Покровський Голосіївський монастир

Предстоятель Української Православної Церкви — про підсумки 2016 року, про правильну молитву, про спосіб позбутися ненависті, про інтриги навколо Церкви, очікування від майбутнього і настанови на 2017-й.

Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ публікує інтерв’ю Блаженнішого Митрополита Онуфрія газеті “Сьогодні”.

— Підходить до кінця 2016 рік. Яким він був для Вас, Ваше Блаженство, і для Церкви? Що запам’яталося найбільше і що засмутило?

— Минулий рік для Української Православної Церкви був наповнений і радощами, і тривогами. Звичайно, засмучує найбільше, що в Україні продовжує проливатися кров, що люди не можуть примиритися один з одним. Втіхою став Хресний хід, який відбувався на нашій українській землі з 9 по 27 липня. Він вийшов на Сході, зі Святогірської Лаври (Донецька область), і на Заході, з Почаївської лаври (Тернопільська область), а в столиці ці два молитовних ходи об’єдналися. Ми молилися за всю Україну, за Церкву, за владу, за простий народ і просили у Бога благословення. Ми просили та просимо у Бога того, чого не можемо зробити ми самі, немічні люди, — благодатного миру, і ми віримо, що Господь почує нас.

— Сьогодні безліч інтриг навколо Церкви. Як це впливає на її внутрішнє життя?

— Дійсно, сьогодні Українська Православна Церква знаходиться в скорботах і випробуваннях. Але ж Господь нам іншого життя не обіцяв. Господь сказав Своїм послідовникам: “У світі будете мати скорботу” (Ін. 16. 33). Історія Церкви сповнена гоніннями, переслідуваннями, утисками та іншими випробуваннями, які Господь попускав Своїм послідовникам для їх духовного зростання та зміцнення. Звичайно, наші скорботи у порівнянні з скорботами, які Церква Христова зазнавала перші триста років від свого заснування, — ніщо. Тоді членів Церкви просто фізично знищували, а нас сьогодні тільки лають і несправедливо звинувачують. Це маленькі випробування нашої любові та терпіння. Слава Богу за все.

Блаженніший Митрополит Онуфрій: Коли Церква терпить утиски, важливо, щоб усередині Її була любов

— Ваше Блаженство, чи можливо погасити конфлікт на Донбасі найближчим часом?

— Церква говорить про те, що ніякі земні проблеми не варті життя однієї людини, вона на терезах Божественної правди цінніше всіх проблем. Тим, хто вважає, що земні проблеми необхідно вирішувати з допомогою війни, ми з любов’ю нагадуємо, що у будь-якої проблеми є свій мирний шлях вирішення. У людини є дар слова, за допомогою якого можна знайти порозуміння. Саме цими методами Церква закликає вирішувати всі земні проблеми й молиться, щоб був мир в Україні. Церква закликає людей знайти в собі сили пробачити один одного, перестати вбивати один одного.

Такою є позиція нашої Церкви була і в інші часи, коли були такі ж війни, коли наші князі повставали один проти одного. В ті часи наша канонічна Церква також закликала прощати один одному через це її ненавиділи, виганяли з обителей монахів, єпископів. Згодом сильні світу сього починали розуміти, що Церква права, вони виправляли свої помилки й примирялися один з одним. Вірю, що нас зрозуміють і в нинішній ситуації. Треба миритися всім: сильним і слабким, простим і можновладцям, багатим і бідним — всім треба шукати мирного шляху для розв’язання земних проблем. Будемо себе стримувати, каятися у своїх гріхах, тоді Господь і поверне мир в Україну, та благословить усіх нас.

— Що ви можете порадити людині, яка не може пробачити смертельну образу, тому, хто відчуває пекучу ненависть? Як переступити через себе?

— Ненависть між людьми породжується гординею. Боротися з гординею ми повинні з допомогою смирення. Смирення — найголовніша чеснота, якої навчає нас Бог. Воно не є слабкістю, як деякі вважають. Християнське смирення — це критична самооцінка, це здатність людини знайти своє місце в цьому великому, розмаїтому світі. Коли людина може правильно оцінити, коли знаходить своє місце у цьому житті, тоді вона може підпорядкувати себе волі Божій. І коли людина займає правильні позиції у цьому світі стосовно себе самого, до ближнього і до всього творіння, вона стає здатною бачити благість і любов Божу і підкорити себе Божій волі. Це підкорення себе волі Божій на духовній мові називається одним словом: смирення. Зі смиренням в душу людини приходить духовна любов і внутрішній мир.

— Вам довелося прийняти правління Церквою в переломний момент історії України. Чи є у вас улюблений святий чи молитва, до яких ви вдаєтеся в скрутну хвилину?

— Кожен святий допоможе, будь-яка молитва буде сильною, якщо людина звернена обличчям до Бога. Тоді людина знає: Бог завжди допоможе їй, якщо вона шукає Бога, шанує Його, намагається догодити Йому. Якщо людина звернена до Бога, Він дає людині все, що їй потрібно для земного життя і для життя вічного, і допомагає в скрутну хвилину.

— Ваше Блаженство, Ви великий молитовник, намагаєтеся менше бути на видноті, любите самоту. І раптом Ви розумієте, що Вас обрали головою Церкви. Що ви відчували в той момент? Він був радісним чи тривожним?

— Я не молитовник, я тільки хочу навчитися молитві, але поки що нічим не можу похвалитися. Щодо мого обрання, то я сприйняв його як хрест, який Господь поклав на мої грішні плечі. Думалося про те, як повинен себе поводити, щоб гідно нести це послух, щоб не відійти від Бога, від Його заповітів, тому що тільки з Ним та Його благодаттю людина може пронести всі покладені на неї тяготи й випробування. Правила життя однакові для всіх — і для мирянина, і для простого ченця, і для митрополита. Тільки з митрополита запитають більше. Ось про це я й думав.

— Хто зіграв найбільш значущу роль у вашому житті? Хто є для вас життєвим прикладом?

— Особисто для мене зразком такого служіння Богові й Церкві є і святитель Миколай, і святитель Василь Великий, і святитель Димитрій Ростовський, які своєю проповіддю й особистим прикладом християнського смирення і милосердя стяжали благодать Божу.

Людина носить образ Божий, яким Бог прикрасив її. У кожному з нас є дві людини: нова і вітха. Нова прагне жити за Євангелієм, а вітха людина, в якій діють пристрасті, схиляє нас до гріхів. Ці дві людини — нова і вітха — постійно борються один з одним, йде справжня війна. Якщо ми починаємо грішити, то ми зміцнюємо свою вітху людину, а коли людина вітха починає перемагати нову людину, то ми стаємо агресивними й злими.

Всі святі знайшли в собі сили повстати проти вітхої людини, тому схиляюся перед пам’яттю і преподобного Онуфрія Великого, небесного покровителя, і преподобних отців печерських, преподобного Сергія Радонезького, преподобного Іова Почаївського — кожен святий, до якого я, грішний, маю хоч якесь відношення, являє гідний приклад для наслідування, показує, як нам віднайти, повернути собі образ Божий і зберегти його в собі.

Коли ми молимося, то прикликаємо на себе благодать Пресвятого Духа, яка змінює нас, повертає нам загублений мир, розставляє в нашому житті все на свої місця. Молитва допомагає людині правильно зрозуміти Бога. Якщо людина молиться з відкритим серцем, з покаянням і смиренням — Бог часто втішає таку людину і радістю, і одкровенням, і почуттям щастя.

— Яким Вам бачиться наступний, 2017-й рік і найближче майбутнє України та світу? Є привід для песимізму, чи Ви оптиміст?

— Я оптиміст, православний християнин не може бути песимістом. Християнам потрібно сумувати тільки про свої гріхи. Якщо людина починає себе довіряти Богові, то вона починає будувати своє життя на Божественних законах, у нього все більше і більше очищається душа від гріха, вона ясніше бачить Бога, і майбутнє не здається їй похмурим і безнадійним. У самих темних тунелях безвиході в кінці християнин бачить Бога.

Блаженніший Митрополит Онуфрій: У того, хто виконує Божі заповіді, завжди гарний настрій.

— Ваше Блаженство, щоб Ви побажали нашим читачам у прийдешньому році?

— Всім і собі хотів би побажати милості Господа прощення за наші гріхи та Божого благословення, щоб кожному з нас гідно донести свій земний хрест і сподобитися стати спадкоємцями Царства Небесного. Бережіть свою віру, а понад усе зберігайте молитву, вона є помічником людині в подоланні тих труднощів, які зустрічаються йому на шляху земного життя. Молитва дає людині почуття істини, адже істину важко пізнати одним розумом. Є в житті багато прикладів того, коли люди, які мають вищу богословську освіту, але не мають молитви, бувають “збитими з пантелику”. А прості люди, які моляться, чітко відчувають, де правда, а де обман. Саме молитва дає відчуття істини, розуміння того, що є світлом, а що темрявою, що є добром, а що злом.

І нехай Господь допоможе усім нам звершувати молитву в нашому повсякденному житті.

Раніше Блаженніший Митрополит Онуфрій розповів про те, як слід вибудовувати духовне життя.