Предстоятель розповів про сенс життя християнина і дав чергові цінні настанови про те, як правильно вибудувати духовне життя.

Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ публікує інтерв’ю Блаженнішого Митрополита Онуфрія «Церковній православній газеті».

Про щастя — примарне і справжнє

– Ваше Блаженство, чому так виходить: усі люди бажають щастя, але далеко не всі його мають. У чому причина? Що потрібно для того, щоб відчути себе щасливим?

– Без Божого благословення неможливо досягти щастя. Ми думаємо, що живемо на землі за рахунок своїх ресурсів, талантів, дарів природи тощо. Насправді ж ми живемо по благодаті Божій. Вже самим своїм існуванням людина зобов’язана милості Господній. Бог створив кожного з нас, прикрасивши і здібностями, і талантами. Все добре в нас відбувається силою Божою – це та земна благодать, якою живуть усі люди. Тому не можна вважати, що ми самі розпоряджаємося своїм життям, своїм щастям. Але, на жаль, багато хто думає інакше: мовляв, усе залежить тільки від особистого бажання. При такому помилковому підході люди забувають про головне: ми маємо здоров’я, таланти і саме життя лише тому, що Бог нам їх дарував. Цими дарами потрібно так розпоряджатися, щоб робити добро і прославляти ім’я Боже. Той, хто так чинить, – стає по-справжньому щасливий.

– Але ж народна мудрість каже: кожна людина – коваль свого щастя…

– Коли мова йде про щастя, потрібно пам’ятати, що корінь цього слова – «частина». Тобто по-справжньому щасливим є той, хто має спільну частину з Богом. Саме до цієї причетності Богу і закликає нас Господь Іісус Христос. У святому Євангелії ми читаємо про те, як Він у відповідь на заперечення апостола Петра (який не хотів, щоб під час Тайної Вечері Господь омив його ноги) каже йому: якщо не вмию тебе, не матимеш частини зі Мною (Ін. 13: 8). Досягти цієї повноти можливо тільки живучи за Заповідями Божими, приймаючи участь у таїнствах Церкви Христової – завдяки причащанню з Чаші Христової ми стаємо причетними Самому Богу.

Земне, тобто тимчасове щастя – це ніщо, якщо воно не має продовження у вічності. У православному розумінні бути щасливим означає досягти блаженства і стати спадкоємцем Царства Небесного. Для цього Господь і дарував нам благодать вічного життя. Цю благодать, втрачену внаслідок гріхопадіння старого Адама, повернув Новий Адам – Іісус Христос, Який втілився, постраждав за нас і воскрес. Ця благодать робить людину здатною жити вічно і ще в земному світі пізнавати такі почуття, як щастя, любов, мир і радість. Ця благодать осолоджує гіркоту наших земних випробувань і скорбот. Не маючи її, людина буде нещасною, незважаючи на будь-які земні блага.

Про сенс життя

– Як можна отримати цю благодать?

– У цьому питанні криється весь сенс християнського життя. Прийняти в себе Божественну благодать можна тільки особистими духовними зусиллями. Адже Господь не сказав: «Ось, до вас наблизилось Царство Небесне, беріть його». Він каже: «Покайтеся!». Тобто, зробіть себе здатними вмістити цю благодать. Вона дарується людині, коли вона намагається жити за Заповідями Божими, коли вона молиться, постує, творить милостиню, смиряється перед Богом і ближнім.

Душа очищається силою Божественної благодаті, яка подається в церковних таїнствах. Церква – духовна лікарня, в якій людина перетворюється з грішної на святу, зі злої на добру, з темної на світлу. Закликаючи до життя вічного, Церква не просто проповідує спасіння, а готує людей до прийняття в себе Бога Живого. Вона діє за прикладом дбайливого лікаря, який прописує ліки і встановлює певні обмеження для хворого. У духовному житті так само потрібно дотримувати своєрідної «дієти» у вигляді Божих Заповідей: не кради, не вбивай, не чини перелюбу, не бажай дружини ближнього, шануй батька і матір…

Про совість — голос Живого Бога в людській душі

– Чого від нас чекає Господь, коли дарує Свою благодать?

– Він вимагає плодів духу, про які пише апостол Павло: любов, радість, мир, довготерпіння, добрість, милосердя, віра, лагідність, стриманість (Гал. 5: 22). Щоб догодити Богові, потрібно прислухатися до Його голосу. Господь звертається до нас через голос нашої совісті. Саме слово «совість» означає «спільне віщання з Богом». Совість – це голос Живого Бога в людській душі.

– Як же тоді розуміти вислів «безсовісний»?

– Це образний вислів. Він означає, що не всі прислухаються до голосу власного сумління – найвищого почуття відповідальності не тільки перед людьми, але й перед Самим Богом, Який звертається до нас через Святе Письмо, священиків, ченців і навіть простих людей, навчених подвигом християнського життя. Вони своїм прикладом вказують, як потрібно жити, щоб знайти мир з Богом.

Про єдиний спосіб досягнення миру

– Ви кажете про мир з Богом. А що ж потрібно зробити для досягнення миру і злагоди в суспільстві?

– Творити добро в міру своїх можливостей. Бог не змушує робити більше, ніж ми можемо. Наприклад, якщо нічого подати бідному, то необхідно висловити своє співчуття, пом’янути його в молитвах. На жаль, сучасний світ живе подвійними стандартами: на словах – одне, на ділі – інше. Багато хто публічно хизується своєю доброчинністю, ще нічого не зробивши. Але ж Спаситель заповів нам: якщо робиш добро правою рукою, нехай ліва не знає цього. Бог закликає творити добро і ближнім, і дальнім, подаючи милостиню і звершуючи молитву один за одного. Якщо будемо так чинити, якщо перебуватимемо в молитвах і покаянні, то Господь благословить нас, пошле довгоочікуваний мир і допоможе йти шляхом, який веде до вічних обителей Царства Небесного.

Про засоби, які допомагають людині змінитися

– Як можна думати про небесне, коли долають хвилювання про земне? Багато хто сильно бентежиться, коли бачить навколо кричущу несправедливість і безкарний гріх…

– Гріх ніколи не буває безвідплатним. Однак не завжди відплата за скоєний злочин настає миттєво. Якщо ми згрішили, то рано чи пізно настане розплата. Позбавитися згубних наслідків гріха можна лише за допомогою щирого жалю про скоєне. Бог прощає, якщо ми принесемо плоди, гідні покаяння.

Молитва, смиренність і покаяння – ті засоби, які допомагають нам змінитися. За допомогою молитви ми прохаємо у Бога силу для духовних подвигів. Смирення робить людину здатною прийняти цю силу, вмістити в себе дари Божі, Божественну благодать. Якщо ж ми спіткнулися, помилилися, згрішили, то Бог дає нам покаяння. У Таїнстві Покаяння людині прощаються гріхи безумовно, Бог не вимагає нічого взамін. Кожна людина буде щиро пробачена, якщо щиросердно скаже: «Господи, я винен, прости і помилуй мене, грішного».

– Як ми повинні боротися з гріхом?

– Нечистий, поганий не може увійти в Царство Небесне. Людина повинна все своє життя, кожен день очищати свою душу від усього гріховного. Під час земного життя потрібно подбати про те, щоб мати гідне вбрання для душі. Коли забруднимо її гріхом, потрібно відразу ж омити її покаянням перед Богом. Починаючи з ранкових молитов, ми повинні протягом усього дня просити у Бога милості й казати: «Господи, помилуй мене, грішного!». Якщо прогнівалися на когось, теж повинні казати: «Прости мене, Господи! Я прогнівався на брата». Якщо ще щось зробили негідне, також потрібно просити у Бога прощення. і коли відходимо до сну, повинні зробити аналіз прожитого дня і просити у Господа прощення за все скоєне: «Івана скривдив, Степана образив, сказав недобре слово, зробив неправильний вчинок». Це і є той процес очищення, який ми повинні здійснювати протягом усього свого життя.

Про молитву, яку чує Бог

– Як потрібно молитися, щоб наша молитва була прийнята Богом?

– Сила молитви залежить від того, як ми живемо. Молитва має силу тоді, коли людина веде духовне життя, дотримується Божих Заповідей. Чим більш моральним є християнин, тим сильніша його молитва. Саме моральність надає праведного забарвлення і сили молитві. Молитва праведних благоугодна Йому, – каже премудрий Соломон (Притч. 15: 8). Той самий Соломон вказує у своїх притчах: хто відхиляє вухо своє від слухання закону, того і молитва – мерзота (Притч. 28: 9). Якщо хочеш бути почутим Богом, старайся жити праведно.

Іноді людина думає: мовляв, сьогодні помолюся, а вже завтра отримаю те, що прошу. Але так не буває. Звертаючись до Бога, потрібно проявляти терпіння і благоговіння. Чим більшим за своїм духовним змістом є те, що ми просимо, тим більш ревною та довготривалою повинна бути і наша молитва.

Записав протоієрей Владислав Софійчук

Джерело: Офіційний сайт Української Православної Церкви