Свято-Покровський Голосіївський монастир

4 листопада Православна Церква вшановує Казанський образ Богородиці.

В рамках спільного проекту Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ публікує матеріал підготовлений редакцією журналу «Фома в Україні».

Історія Казанської ікони Божої Матері починається з XVI століття. При цьому обставини і місце її явлення навіть сьогодні здаються незвичайними та дивовижними.

Образ Богородиці з’явився в Казані у 1579 році, коли місцеве населення переважно було мусульманським. Всього 27 років минуло з дня взяття його військами Івана Грозного у 1552 році. Окрім того, напередодні явлення – в червні 1579 року – місто охопила страшна пожежа, і багато місцевих жителів вважали це справою рук християн. Тим не менше саме в цьому місті і в цей неспокійний час і явила Свій чесний образ Матір Божа.

Саме явлення відбулося наступним чином. Через деякий час після пожежі одній дев’ятирічній дівчинці Матроні, дочці стрільця царського війська — починає являтися Сама Божа Матір з повелінням відшукати Свій образ на одному з попелищ. Після першого явлення Богородиці дівчинці ніхто не повірив. Однак Матір Божа являлася Матроні ще не раз і не два, і дівчинка продовжує звертатися до дорослих з проханням відшукати образ. Через деякий час мама Матрони звертається до православних священиків з проханням про допомогу і розповіддю про чудесне бачення своєї дочки. Однак священнослужителі сумніваються в істинності цих явищ і не поспішають відшукувати образ. Лише після неодноразових наполегливих звернень до єпископа Казані було вирішено відшукати образ Пречистої Богородиці. В результаті образ, загорнутий в сукно, був знайдений на одному з попелищ. За переказами, образ був знайдений тільки тоді, коли копати почала сама Матрона.

На місці знайдення ікони за повелінням царя був побудований Богородицький дівочий монастир і церква, а перший її список був відправлений у Москву.

Вважається, що в подальшому оригінал ікони постійно зберігався в Казанському Богородицькому монастирі аж до початку ХХ століття. В самій же Російській імперії ходило безліч шанованих списків Казанської ікони Божої Матері. Історія вшанування цього образу багато в чому пов’язана саме з ними.

Великою подією в історії Російської імперії, де явила Свою милість Богородиця, стала війна з Наполеоном у 1812 році. Саме перед Казанським образом молилася російська армія, перш ніж їй вдалося так швидко (війна тривала всього один рік) вигнати ворога. І не кого-небудь, а самого Наполеона, який вже підкорив майже всю Європу. Одна з великих перемог російської армії у 1812 році була здобута в ході Вяземської битви, як раз в день святкування Казанської ікони Божої Матері — 22 жовтня.

До кінця XIX століття цей образ Божої Матері став одним з найбільш шанованих в імперії. Причому це стосується всього православного населення країни. Навряд чи можна було б знайти в той момент віруючої людини, яка б не знала Казанського образу Богородиці чи хоча б одного з його численних шанованих списків.

Викрадення і повернення образу

Історія явленого образу Казанської ікони Божої Матері сповнена загадок і трагізму. З моменту свого явлення і аж до початку ХХ століття оригінал ікони постійно знаходився в Богородицькому жіночому монастирі Казані, тобто на місці свого чудесного явлення. Однак, коли настали смутні революційні роки, можливо, заради науки або смирення Господь позбавив її цього чудотворного образу. У багатьох людей тієї епохи проявилися риси відступництва від рідної віри, віри своїх батьків. Швидше за все, це стало однією з ряду причин трагедії. Зараз, через багато років, ті події можна простежити досить докладно.

В ніч з 28 на 29 червня 1904 року Казанський образ Пресвятої Богородиці був викрадений.

Вважається, що момент для крадіжки ікони був обраний не випадково. Протягом чотирьох днів, що передують крадіжці, у монастирі знаходилася принесена в місто Смоленська ікона Божої Матері. У зв’язку з цим в обителі щодня відбувалися тривалі святкові богослужіння. 28 червня Смоленська ікона була винесена з монастиря для повернення додому. Після закінчення всенічного бдіння монахині розійшлися по келіях. На початку третьої години ночі одна з послушниць, Тетяна Кривошеєва, вийшовши на подвір’я монастиря, почула крики про допомогу, які лунали з боку дзвіниці. Виявилося, що це кричав сторож монастиря Федір Захаров. Його знайшли замкненим у підвалі собору.

При огляді собору було знайдено місце, через яке всередину проникли злодії. Те, що це були саме злодії, а не просто вандали, з’ясувалося, коли була встановлена пропажа Казанського образу Божої Матері та ікони Спасителя. Обидві ікони поміщалися в іконостасі. Ікони були прикрашені коштовними ризами – це, мабуть, і привернула грабіжників. Як було зазначено пізніше, крім ікон також було викрадено 365 рублів пожертвувань, які зберігалися в свічкових ящиках.

Новина про викрадення чудотворного образу швидко облетіла не тільки Казань, але і всю країну. На щастя, завдяки доглядачеві Олександрівського ремісничого училища Володимиру Вольману (він дав поліції дуже цінні відомості), злочинців швидко знайшли. В результаті злагоджених, а головне, швидких дій всіх небайдужих до цієї біди людей поліція дуже скоро вийшла на головного підозрюваного – селянина 28 років Варфоломія Чайкіна (Стояна). Вже 5 липня він разом зі своєю дружиною Параскою Кучеровою(офіційно вона була його співмешканкою), був затриманий в Нижньому Новгороді, куди вони спробували втекти з Казані на пароплаві «Ніагара».

При обшуку на квартирі Чайкіна були виявлені коштовності і частинки прикрас з ікон Богородиці та Спасителя. Проте самих ікон не знайшли. За словами 9-річної Євгенії, дочки співмешканки Чайкіна, ікони були порублені і спалені у пічці. Схожі свідчення дали ще кілька осіб, які проходили як свідки — зокрема, це була мати Параски, Олена Шилінг.

25 листопада 1904 року в Казанському окружному суді розпочався судовий процес. Перед судом в якості підсудних постали Варфоломій Чайкін (Стоян), Ананія Комов (обидва — безпосередні учасники злочину), Федір Захаров, Микола Максимов (найближчі подільники), Параска Кучерова і Олена Шилінг (обидві — приховували злочин).

Після тривалих слухань рішенням суду Варфоломій Чайкін (Стоян) був засуджений на 12 років каторжних робіт, Ананія Комов – на 10 років. Максимов був засуджений до заслання на 2 роки 8 місяців в виправні арештантські відділення. Параску Кучерову і Олену Шилінг засудили до 5 місяців 10 днів в’язниці. Сторож Федір Захаров, який підозрювався у пособництві, був виправданий.

Основна версія долі ікони зводилася до того, що її, як і образ Спасителя, зловмисники спалили. Проте з часом стали з’являтися й інші версії. Наприклад, деякі припускали, що Чайкін міг продати ікону старообрядцям, так як навіть без окладу вона коштувала дуже дорого. Справжня її доля так до кінця і не відома.

Однак, як виявилося, зовсім ця історія ще не завершилася. Принаймні, у сенсі духовної опіки Божої Матері про православних Казані.

Новий виток історія з Казанської іконою Божої Матері отримала вже в наші дні. У 2004 році з Ватикану надійшла пропозиція про зустріч Папи Римського Івана-Павла II зі Святішим Патріархом Алексієм II. Приводом стало знаходження при папському дворі в 1993 року образу Пресвятої Богородиці невідомого походження. Після розбору ситуації мистецтвознавці прийшли до висновку, що ця ікона є одним із списків Казанського образу.

І хоча зустріч патріарха і Папи так і не відбулася, у серпні 2004 року ікона була доставлена в Москву католицької делегацією, яку очолював кардинал Вальтер Каспер. 28 серпня вона була передана патріарху Алексію II в Успенському соборі Московського Кремля. Було прийнято рішення перенести образ в Казань, а до того часу він зберігався в резиденції патріарха.

У липні 2005 року, перебуваючи з архіпастирським візитом у Казані, патріарх Олексій II звершив Літургію у Благовіщенському соборі Казанського кремля. По закінченні богослужіння Казанської єпархії був переданий принесений з Ватикану Казанський образ Божої Матері. Ікону помістили туди, де колись перебував оригінал, — у Хрестовоздвиженський храм колишнього Богородицького монастиря. Таким чином, можна сказати, відбулося друге віднайдення образу Матері Божої в Казані.

Іконографія образу

Іконографічно Казанську ікону прийнято відносити до скороченого оплічного (тобто це зображення по плечі) варіанту Одигітрії, що в перекладі з грецького означає «Дороговказниця». У цій назві закладено певний глибокий сенс. Пресвята Богородиця є нашою Дороговказницею до Христа. З одного боку, це виражено в тому, що Вона є Матір’ю по плоті Господа, тим самим прикликаючи на нас благодать Божу, заступаючись за нас перед Христом. З іншого ж боку, будучи людиною за своєю природою, Матір Божа і веде кожного з нас до Христа.

– Фігура Божої Матері представлена фронтально, з невеликим нахилом голови в бік Богонемовля. Це символ ласки, любові, материнської ніжності і в той же час схиляння перед Спасителем роду людського.

– На одній руці Богородиці сидить Немовля Ісус Христос.

– Немовля Ісус Христос правою рукою благословляє Матір Божу, а в Її особі і всіх християн. Друга рука Богонемовля схована одягом.

– Погляди Матері Божої і Богонемовля звернені безпосередньо на того, хто молиться. Це особливо акцентує людини на духовний діалог з Господом і Його Пречистою Матір’ю. Погляди, звернені Богородицею і Христом на молиться, виражають собою повноту спілкування двох осіб — Бога і Його творіння, людини.

– Богословський сенс ікони полягає в клопотанні про нас Пречистої Богородиці перед Своїм Сином — Господом Ісусом Христом. Адже саме Христос — це Шлях, Життя і Істина для кожного християнина. Будучи Матір’ю Господа і в той же час людиною за своєю природою, Матір Божа має можливість найбільш сильно благати Свого Сина про кожного з нас. Цей сенс найбільш проглядається в іконах типу «Одигітрія», де Богородиця вказує рукою на Христа. Казанський образ — оплічний, тому вказівки рукою ми не бачимо. Однак, незважаючи на це, зміст залишається таким же, тільки в Казанському образі він прихований від поверхневого погляду.

Переклад українською Інформаційно-просвітницького відділу УПЦ

Джерело: Офіційний сайт Української Православної Церкви