Розпочався Петрів піст. Як дізнатися, чи угодний наш піст Богу? Відповідає клірик Горлівської єпархії протоієрей Михаїл Фоменко, повідомляє Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ із посиланням на прес-службу єпархії.
Піст — це такий період в житті християнина, коли він відкладає звичні справи і заняття і присвячує цей час Богу. У нашій мові це слово незмінно пов’язане з відповідальністю за якусь важливу справу. Для християнина це важлива справа — зміна себе в кращу сторону, тому всім нам потрібно правильно проводити час посту.
Якщо відкрити Святе Письмо, то можна прочитати, що Сам Спаситель говорить про те, як треба постити: «…як постите, то не будьте сумні, як оті лицеміри: вони бо зміняють обличчя свої, щоб бачили люди, що постять вони. Поправді кажу вам: вони мають уже нагороду свою! А ти, коли постиш, намасти свою голову, і лице своє вмий, 18 щоб ти посту свого не виявив людям, а Отцеві своєму, що в таїні; і Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі явно» (Мф. 6: 16-18).
Нам потрібно зрозуміти, чи правильно ми чинимо в піст, чи можемо досягти протягом нього якоїсь мети. Для цього треба поставити собі питання: для чого я постую? Яку мету переслідую? Ми повинні усвідомити, що піст — це засіб для досягнення високих духовних цілей. Людина в піст себе трохи сковує, обмежує. Навіщо? — вона повинна навчити себе контролювати, щоб плоть і серце були підпорядковані розуму. Це наше головне завдання.
Якщо людина постить, але при цьому гнівається, засуджує, заздрить, то цей піст не може бути угодний Богу. Піст — це час, коли християнин відмовляється від будь-яких матеріальних задоволень, а духовне життя розвиває в прискореному темпі.
На жаль, нерідко в нашій свідомості піст — це час сумний. Насправді це не так. Господь ставить нам мету постити постом приємним і благоугодним Йому. Дуже важливо, щоб людина під час посту була радісною від того, що присвячує період свого життя Богу.
Є така думка, що кожна людина під час посту стає ченцем. Думаю, потрібно намагатися під час посту — не важливо, якого саме — відкрити для себе мудрість і глибину монашого життя. Цим теж можна догодити Богові.
Бог не вимагає від нас нічого, однак треба розуміти, що є речі, які Йому до вподоби, і те, що Йому бридко. Зі стихир посту ми дізнаємося, що мерзота перед Богом — це гнів, роздратування, заздрість, непокорство, відсутність смирення. Щоб піст був угодний Богу, потрібно не робити того, що Йому противно. Мало відмовляти собі в їжі, потрібно духовне життя піднімати на новий рівень.
Піст допомагає долати гріхи. Для цього в Церкві є все: святі таїнства, які підтримують духовно і тілесно, особливі богослужіння і молитви. Саме в цей час нам легше побороти в собі якісь старі звички. Саме в цей час можете змінювати нашого розуму, і треба прагнути до цієї зміни. Такий піст Богу угодний. Але відчути це, отримати якийсь знак Божий, що ти правильно постуєш, думаю, не вийде. Якісь маркери потрібні не Богу, а нам. Він такі речі явно не показує, тому що людина може впасти у стан духовної принади, коли перестає адекватно оцінювати реальність. У всіляких знаках велика спокуса, тому чекати їх не варто.
Іноді люди роблять різні помилки, вважаючи, що їх обмеження неодмінно будуть бажаними Богу. Деякі, наприклад, починають їсти дуже мало їжі. Але їжа — це тільки одна зі складових посту. Потрібно підключати й інші: і духовне життя, і утримання від розваг, але головне — посилити молитви і набувати чеснот.
Чим більше людина зростає духовно, тим меншими йому здаються його духовні плоди, тому якщо піст здається бажаним Богу, це привід насторожитися. Християнин повинен розумом усвідомити, що ніяких духовних висот не досяг, а серцем радіти, що в нього є духовний досвід. Ще раз повторю: потрібно правильно вибирати пріоритети, ставити цілі і йти до них. Віруючий під час посту дуже схожий на пружину: спочатку сильно стискається, а потім з тією ж силою розтискається. Потрібно мати помірність і до посту — і в їжі, і в помислах, і в розвагах, — а під час посту трохи збільшити суворість. Тоді вийде справжній християнський, богоугодний піст.
Важливо, щоб у віруючого був духовний наставник, який допоможе йому долати різні труднощі. Уявімо, що людина вперше вирішив підкорити якусь гору. Чи піде він на неї один? — навряд чи. Йому потрібен помічник, який буде підказувати, що і як зробити. Тоді він досягне своєї мети. Якщо ж він буде розраховувати тільки на свої сили і здібності, це може закінчитися дуже сумно. Людина може зірватися або, якщо у нього щось не вийшло, сказати: «Це нереально, я цього більше ніколи робити не буду». Так і з постом. Потрібна досвідчена людина, яка пояснить, з чого почати, як себе вести. Це не обов’язково повинен бути священник, але неодмінно — досвідчений християнин, який його любить і поважає: родич, друг, колега. Думаю, розумно звертатися по допомогу до людини, яка може надати підтримку не тільки порадою, а й молитвою, що дуже важливо.
Джерело: Офіційний сайт Української Православної Церкви
| «Слово Предстоятеля»: Про молитву (відео) | <-- | --> | Петрів піст: чому важливий та як провести? |
