28 листопада розпочинається Різдвяний піст. Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ підготував підбірку думок Предстоятеля про піст, висловлених ним у проповідях та інтерв’ю.

[1] Різдвяний піст — це час, коли ми повинні підготувати себе до зустрічі з Народженим Христом

Церква духовно готує нас до цього великого духовного пиру через тілесне і духовне утримання, через піст і молитву. Намагайтеся не тільки утримуватися від скоромної їжі, намагайтеся боротися зі злими почуттями, намагайтеся любити один одного, терпіти один одного і прощати один одного, тому що це є суть християнського віровчення і це є суть, до якої веде кожен Піст і зокрема Піст Різдвяний.

[2] Піст є тим часом, коли я роблю не черепашачі, а — великі кроки до Бога

Покаяння — це вже прямування до Бога. Коли людина починає каятися і говорити Богу “Ти не заслужив того, щоб я Тебе ображав. Ти мені робиш тільки добро, а я тобі натомість — образи. Ти цього не заслуговуєш”. Усвідомлення того, що Бог не заслуговує тих капостей, які ми проти Нього творимо, приводить людину в сокрушіння душі. І людина починає відвертатися від гріха і йде до Бога.

[3] Піст – це духовне дерево, на яке ми маємо зійти, і з нього ми можемо побачити Бога

Піст – це дерево, духовне дерево, на яке ми маємо зійти, і з цього дерева ми можемо побачити Бога. Коли людина мала, духовно мала зростом, вона не може через багато вчень, багато всяких думок, висловів про Спасителя, не може розібратися у тому, Який є дійсно Спаситель. Вона повинна сама побачити Бога. Це таїнство зріння Бога звершується через піст: людина підіймається на дерево посту і звідси вона бачить Спасителя – Який Він є. Вже не через призму інших людей, чужого розуму, а через призму своєї особистості.

[4] Піст розвіює хмару зарозумілості, в якій кожен із нас знаходиться

Ми не грішимо якимось кричущими гріхами, але особливо і не подвизаємося, не працюємо над тим, щоб духовно вдосконалюватися і стати святими. Ми живемо сірим життям, і у нас часто складається враження про себе, що ми непогані люди… Але людині, яка починає молитися і постити, відкривається її реальний стан. ”Як це так? Я ж був непоганим, а виявився набагато гіршим, ніж уявляв собі”, — дивується такий християнин. Але це не він змінюється. Піст розвіює хмару зарозумілості, в якій кожен із нас знаходиться. І коли ця зарозумілість, самозакоханість розвіюється, ми починаємо бачити себе справжніх.

[5] Піст — час для посиленої праці над своєю духовною досконалістю

…працювати чи вирушити в паломництво або відпочити в горах… Головне, щоб усе не виходило за межі християнських моральних норм і супроводжувалося молитвою.

[6] Піст і молитва відкривають людині, якою вона є насправді

Піст і молитва відкрили людині те, ким вона є насправді і не потрібно у такому випадку впадати у відчай, нарікати. Потрібно згадувати подвиги святих отців, особливо преподобної Марії Єгипетської. 17 років вона грішила, пізніше 17 років боролася зі своїми пристрастями у пустелі. Після цього подвигу Господь дав їй звільнення, залікував її рани, і інші 30 років вона прожила в радісній молитві і тиші духовній.

[7] Піст — це той подвиг, який наближає людину до Бога

Звершуючи піст, ми намагаємося повернути той рай, який Адам втратив через нестриманість… До посту ми повинні додати і посильні молитви, в яких просити у Бога прощення наших гріхів. Тому, що наші гріхи є причиною усіх наших бід, проблем, скорбот і хвороб.

Піст — це час покаяння, час творення добрих справ. Піст — це той подвиг, який наближає людину до Бога.

[8] Піст — час, коли кроки до Бога повинні стати ширшими

Кожен із нас у свою міру відійшов від Бога. Ми віддаляємося від Нього увесь час: повертаємося, потім знову відходимо, каємося і знову впадаємо в гріхи. Церква нагадує, що піст — це такий час, коли кроки в Отчий дім повинні стати частішими, ширшими. Ми повинні йти швидше. І у цьому нам допомагає тілесне утримання і молитва.

[9] Сенс посту – в утриманні не тільки від скоромної їжі, а й від гріховних помислів і бажань

Необхідно, щоб постували всі наші чуття та члени – зір, слух, язик, руки і ноги, віддаляючись від усього пустого і непотрібного. Щоб піст не перетворювався лише на лікувальне голодування, його необхідно поєднувати з молитвою, покаянням і причастям. Тільки так ми очищаємо своє серце і єднаємося з Господом Іісусом Христом, освячуючи і душу, і тіло. Святі отці кажуть, що піст і молитва – два духовні крила, які підносять людину до Бога. Піст і молитва, за словом Господа нашого Іісуса Христа, – сильна зброя християнина проти духів злоби піднебесної (див.: Мф. 17: 21).

[10] Піст — це час інтенсивної ходи до Бога

Треба встати і йти. Встати і йти до Отця! Озброїтися постом, озброїтися молитвою, утримувати себе від гріха і проводити за допомогою цих чеснот дні свого життя.

Піст і молитва приводить людину в усвідомлення свого реального становища і тоді приходить справжнє покаяння. А покаяння — це вже прямування до Бога.

[11] Піст покликаний дарувати радість, а не бути предметом суперечок і невдоволення

Піст повинен бути під силу, він покликаний дарувати радість, а не бути предметом суперечок і невдоволення… Правильний піст здійснюється в терпінні, любові та смиренності… Ніщо так не об’єднує як спільна молитва.

[12] Час посту – це час милосердя і допомоги тим, кому погано

Озирніться навколо: серед рідних, сусідів і співробітників знайдете тих, котрі потребують розрадливого слова і співчуття. Будьте уважними до тих, кого посилає вам Господь, виявляйте своє милосердя. Пам’ятайте, що ми покликані змінитися і преобразитися.

[13] Піст змінює Божественні суди з суворих на милостиві

Піст — це благодіяння для нас. Піст нагадує людині про той спосіб життя, який вели наші предки в Раю, відновлює в ньому спотворений Божественний образ і допомагає стати богоподібним.

[14] Мета посту не в тому, щоб знищити людину, її тіло, а в тому, щоб убити її пристрасті

Під час посту важливо правильно знайти свою міру. Для цього варто порадитися зі священиком або особистим духівником, особливо тим, хто має погане здоров’я, вагітним і матерям, які годують дітей. Мета посту не в тому, щоб убити людину, її тіло, а в тому, щоб убити її пристрасті. Кожен для себе повинен визначити свою міру і терпляче працювати над дотриманням посту — посту тілесного і духовного… Та людина, яка під час посту намагається відвідувати храм Божий, навчається Духом Святим в храмі як правильно приносити покаяння. Постом потрібно посилити і свою особисту молитву. Ми повинні особливо старатися про те, щоб наш розум не був праздним

[15] Той, хто постує, має досвід подолання життєвих труднощів і спокус

Коли людина приєднує до тілесного посту ще й духовний, то у неї починається особливо інтенсивний духовний розвиток, сходження від сходини до сходини, або як говорить Свята Церква, духовна досконалість, яке починається на землі і триває вічно у небесному житті…

Коли людина поступово, від посту до посту, від пісного дня до пісного дня, намагається утримувати себе, тримати в рамках Божественного закону, вона приходить у свою міру досконалості і отримує милість від Бога і тут, на землі, і на Небі — у вічному Царстві.

Джерело: Офіційний сайт Української Православної Церкви