Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ публікує перший випуск із циклу «Великий піст: крок за кроком з отцем Олександром Клименком», присвячений Прощеній неділі.
«Підготуймо себе до героїчних вчинків. Протягом Великого посту, починаючи з цього дня, ми будемо пробувати простити нашим ближнім непростимі речі. Тому що справжнє прощення виникає лише тоді, коли це подвиг, коли це вихід за рамки зони комфорту», — пояснює протоієрей Олександр.
Радості вам у Христі, дорогі брати і сестри! Сьогодні ми розпочинаємо цикл бесід, які будуть присвячені Великому посту.
Ми з вами вже за мить, за мить входження до непізнаного, тому що щоразу, наближаючись до Великого посту, ми дотикаємося до нових себе.
Ми готувалися, переживали. Переживали через різноманітні життєві бурі і скорботи, радості, але підходячи до Великого посту, розумієш: все треба переживати по-новому.
Не даремно Православна Церква нагадує нам саме сьогодні про головний критерій того, чи готові ми вступити в цю область — про прощення.
Навіть у маленькій родині розуміють: прощення не може працювати лише в одну сторону. До прикладу, якщо в родині син або донька бігають постійно просити прощення в батьків. Таке прощення працює в один бік і не приносить користі всій родині. Уявімо собі, коли і тато підійде до своїх дітей, знаючи за собою багато огріхів і у спілкуванні з дітьми, і у стосунках з мамою, зі своїми батьками, визнає свою неправоту.
Такий підхід до власного духовного світу: просити пробачення навіть у найменших — зцементує родину так, що вона відчує себе по-новому, цілісною.
Дитина просить пробачення в тата, мама просить пробачення у чоловіка, тато просить пробачення у дітей. Ми всі — велика сім’я, велика родина. І в Прощенну Неділю Церква закликає нас попросити пробачення у всіх і в кожного.
Якщо ви будете просити пробачення у ближніх, я надіюсь, що стосунки між нами набудуть нормального вигляду.
В Євангеліє ми читаємо, що «як людям ви простите прогріхи їхні, то простить і вам ваш Небесний Отець. А коли ви не будете людям прощати, то й Отець ваш не простить вам прогріхів ваших» (Мф. 6, 14-15).
Який дієвий і водночас легкий спосіб спасіння. «Подумайте, — каже Феофан Затворник, — наше спасіння в наших руках!» Господь говорить нам, що в наших людських силах — досягти за співробітництва з Богом спасіння вже тут, на землі: «прости ближньому твоєму…»
Я, як священник з уже багатолітнім стажем, слава Богу, згадую декілька служб, на яких вдалося пережити справжні моменти співпереживання, коли віряни не вигляду заради лише, а від глибини серця просили один в одного пробачення, коли я бачив, як дві жінки, які тяжко спілкувалися перед тим декілька місяців, знайшли у собі сили: підійшли, обнялися і плакали.
Так бува і в родині, коли обоє визнають провину один перед одним, плачуть — і ці сльози очищають нас один перед одним і перед Творцем нашим Небесним.
Прощення — це справа непроста, можна перетворити її на фікцію, може, буде так, що прощення увечері перед самим Постом набуде характеру формальності. Ми постоїмо на службі й почуємо, як священник каже нам: “Простіть мені, брати і сестри!”, — і ми йому скажемо: “Простіть нас, отче!”. І в цьому не буде нічого.
А можна насправді відчути себе у стані одного з героїв Ф. Достоєвського, який говорив: “Всяк перед всяким виноват”. Зрозуміти, що моя нечистота також є причиною нечистоти всього навколишнього у світі, що слова преподобного Серафима Саровського про мир душевний, «який має бути всередині мене і який спасе тисячі навколо мене», також є ляпасом у мою сторону, тому що в мене немає цього миру. А відсутність мирності всередині мене заважає людям жити во Христі.
Я бажаю кожному з нас, щоб у цей вечір ви були уважними до тих, хто стоїть поруч із вами, і, подивившись в їхню сторону, відшукали справжні слова, підійшли до них особисто і сказали: “Простіть мені!”.
У своїй родині увечері, як таке часто буває в Новому році, зібратися за останнім столом перед початком Великого посту, справді, а не лише для червоного слівця, попросити один в одного пробачення.
Я теж постараюсь зробити це разом із вами. В мене буде звичайна служба, як буде служба в тисячах і тисячах православних храмах по обличчю нашої планети. Кожен священник спробує своїм справжнім бажанням впасти перед всіма на коліна і попросити вибачення — і вас, по-доброму, заразити таким бажанням.
Цей світ чекає того, щоб його простили, а не лише просити в нього пробачення. Спробуйте і ви простити іншим. Не лише попросити прощення, а й простити тим, хто цього потребує.
Я — колишній тюремний священник, і я переконаний, що мої підопічні нічого так від мене не потребували, як відчуття того, що вони заслуговують на прощення. Вони дуже хотіли цього. Виходячи на свободу, вони не відчували любові від світу, який їх викинув.
Дозвольте людям відчувати, що вони мають право на прощення!
Цього дня увечері може відбутися чудо, а може і не відбутися, це залежить від нас із вами.
Я молю Бога, щоб чудо відбулося! Відбувається чудо, коли ти, прийшовши другого дня до церкви, відчуваєш: усі ці слова і досі про тебе. Преподобний Єфрем Сирин говорив колись так: «Немає гріха непростимого — крім гріха нерозкаяного».
Додам від себе: прощати насправді можна лише ті гріхи, які ти не можеш простити.
Справжнє прощення — коли ти себе переборюєш! Коли ми прощаємо ті провини, які можна простити, то робимо звичайні людські речі. Підготуймо себе до героїчних вчинків!
Протягом Великого посту, починаючи з цього дня, ми будемо пробувати простити нашим ближнім непростимі речі. І це буде справжнім подвигом! Тому що справжнє прощення виникає лише тоді, коли це подвиг, коли це вихід за рамки зони комфорту. Якщо я просто простив те, що і всі прощають один одному, навіть язичники, які прощають, це — не прощення. Спробуймо простити те, що із величезним шаром нальоту накопичилося на наших душах, що заважає нашому спілкуванню, що заважає нашій любові один до одного. І матимемо надію, що і ті, перед ким ми завинили такими ж великими гріхами, нам простять.
Бажаю нам, щоб цей день очистив нас дорогою до славного Христового Воскресіння! Нехай вас береже Бог!
Джерело: Офіційний сайт Української Православної Церкви
| Старец Паисий Святогорец. Бог терпит нас. | <-- | --> | Преподобный Герасим Вологодский |
