На другий день П’ятидесятниці Православною Церквою встановлено святкування дня Святого Духа.
Відзначаючи великі події, Церква має звичай на другий день свята вшановувати особливим спомином тих, хто мав найближче відношення до згаданих подій. Так другий день Різдва Господа нашого називається “Собор Пресвятої Богородиці”, другий день Хрещення Господа – пам’ять святого Іоанна Хрестителя, після свята Благовіщення вшановується архангел Гавриїл.
Божественне Лице Святого Духа не було якимось служебним знаряддям події, але саме “заради почестей Святому Духові, – як зазначає синаксар понеділка, – встановлено окреме святкування Йому”. Тобто при повторенні святкового Богослужіння упродовж цих двох днів, – перший з цих днів, присвячений спогадам подій, а останній – Самому Звершителю подій – третій іпостасі Святої Трійці – Святому Духу.
Святитель Іустин Челійський, оспівуючи третю іпостась Святої Трійці пише: “Своїм життям во плоті на землі Богочоловік заснував Своє Боголюдське Тіло – Церкву, і тим самим підготував земний світ до пришестя та існування дії Духа Святого в Тілі Церкви як душі цього Тіла… День Святого Духа, що почався в день Святої П’ятидесятниці, безперервно продовжується в Церкві з невимовною повнотою всіх Божественних дарів і животворящих сил (Діян. 10, 44-48;11, 15-16; 15, 8-9; 19, 6). Все в Церкві здійснюється Духом Святим: і найменше, і найбільше. Коли священик перед кадінням благословляє кадило, то молить Господа Іісуса Христа “послати благодать Пресвятого Духа”. Коли невимовне Боже чудо – Свята П’ятидесятниця – під час хіротонії єпископа повторюється і йому подається вся повнота благодаті, це слугує самим яскравим свідченням того, що все Життя Церкви проходить у Дусі Святому. Без сумніву, Господь Іісус Христос Духом Святим – у Церкві й Церква Духом Святим – у Господі Іісусі Христі. Владика Христос – Глава і Тіло Церкви; Дух Святий – душа Церкви (1 Кор. 12, 1-28). З самого початку Боголюдського звершення (домобудівництва) спасіння Дух Святий поклав Себе в основу Церкви – в основу Тіла Христова, звершив втілення… Кожне святе таїнство і кожне святе добродіяння – це малий День Святого Духа: Дух Святий через них сходить на нас і в нас. При чому сходить суттєво, тобто істинно та дієво: всіма Своїми Божественними, сутнісними енергіями; Він – “багатство Божества”, Він – “благодаті безодня, Він – “благодать і життя всякої тварі.
Вічна новозавітна блага звістка проголошує: Господь Іісус Христос Духом Святим знаходиться в нас і ми в Ньому.”
День Святого Духа відкрив всім, що походження віри Христової є Божественним і з небес, що сила впливу її на розум і серця усіх земнородних є всемогутньою, що виховання нею людей для Царства Божого є чудесним та таємним. І не одних тільки апостолів Дух Святий просвітив Божественним світлом, а всяку душу, яка істинно вірить в Іісуса Христа, тому що Він Всеблагий і Джерело всіх благ. Духом Святим все стає можливим віруючому в воскреслого Господа Іісуса. Тому обов’язок кожного християнина — постійно шукати дарів Святого Духа та благоговійно берегти їх. “Прииди, Утешителю Душе Святый, и вселися в ны!”
В Євангелії від Іоанна в 5 свідоцтвах про Утішителя (παράκλητος), що входять до прощальних промов Іісуса Христа (Ін. 14. 16, 26, 15. 26, 16. 8-11, 13), Господь сповіщає про прихід і дії обіцяного Ним Духа, Який продовжить Його справу на землі. Господь Іісус Христос повністю виконав покладене на Нього завдання спасіння людства (Ін. 17. 4, 19. 30), однак отримання плодів цього спасіння для Його учнів і всіх віруючих в Нього ще має відбутися.
Учні, позбавлені Його фізичної присутності, відчувають себе осиротілими ( Ін. 14. 18), проте Господь піклується, щоб Його справа спасіння людства була виконана і навіть розкрилася в ще більшій мірі. Його функції переймає Утішитель Дух Святий, що став на Його місце (Ін. 14. 16), Який не приносить нічого від Себе, але лише вчить і нагадує учням все, що сказав Христос (14. 26); «Він прославить Мене, – говорить Христос, – бо від Мого візьме і сповістить вам» (16. 14). В Утішителі Христос перебуває з учнями довіку (14. 16).
Апостол Павло також ясно вчить про божественність Духа; Він «Дух Божий» (Рим. 8. 14; 1 Кор. 2. 11; 2 Кор. 3. 3), «Дух Христа» (Рим. 8. 9), «Дух Ісуса Христа» (Флп. 1. 19) і «Дух Сина »(Гал. 4. 6). Але Він не тотожний ні Отцю, ні Сину, оскільки може згадуватися поряд з обома (2 Кор. 13. 13). Це «Дух від Бога» (1 Кор. 2. 12), і «послав» Його Бог (Гал. 4. 6). Дух досліджує «глибини Божі» і знає «Боже» зсередини, як і дух людський знає, «що в людині» (1 Кор. 2. 10-11). Коли апостол Павло каже: «Ви – храм Божий, і Дух Божий живе у вас» (1 Кор. 3. 16; пор. 6. 19), він стверджує Божественність Духа; Бог, Який перебуває в нас, – це Він.
Присутність Святого Духа – головний фактор у житті кожного православного вірянина. Християнин наповнений, оживотворений і ведеться Духом Божим. Святий Дух живе у віруючих (1 Кор. 6. 19; 2 Тим. 1, 14), зміцнює їх у служінні Богу (Рим. 8. 26; 2 Кор. 3. 6; Еф. 3. 16). Плід цього – ряд християнських чеснот таких, як праведність, мир і радість (Рим. 14. 17; 1 Фес 1. 6) і доступ до Отця (Еф. 2. 18). Це все дуже наближує людину до « вічного спасіння», «освячення Духом» (2 Сол. 2. 13; пор .: Тит .3. 5).
Святий Дух діє в житті кожного вірянина і в житті всієї Церкви. Він свідчить разом із духом нашим (Рим. 8. 16), клопочеться за нас (Рим. 8. 26-27) і освячує нас (Рим. 15. 16). Він бере участь у виправданні (1 Кор. 6. 11) і Одкровенні (1 Кор. 2. 10; пор .: 1 Тим 4. 1).
Коли ми увірували, в таїнстві Хрещення ми були «запечатані» Духом Святим (Еф. 1. 13; 4. 30). Присутність Духа Святого у вірянах – це знак власності Бога (як печатка, яку власник I ст. міг поставити на свою власність).
Дух Святий навчає (1 Кор. 2. 13) і живе в нас (2 Тим. 1. 14) і веде нас до вічного спасіння.
Джерело: Офіційний сайт Української Православної Церкви
| День Святого Духа | <-- | --> | Святитель Феофан Затворник. Как утешиться в скорби об умершем? |
