Невже у Православній Церкві одні лише заборони? З чого починається рабство від пристрастей, спокус і звичок, та як навчитися володіти собою? Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ публікує роздуми керуючого справами УПЦ митрополита Бориспільського та Броварського Антонія над богословськими темами Апостольських Послань. У черговому випуску владика Антоній тлумачить слова апостола Павла про заборонене, дозволене й корисне, які стрічаємо в 6-ій главі Першого послання до Коринфян.
https://youtu.be/2uAl-P2zRGU
Перше послання апостола Павла до Коринфян 6: 12:
Усе мені можна, та не все на пожиток.
Частина християн докоряють: у вас одні заборони — того не можна, іншого не можна. На це ще в I столітті апостол Павел сказав, що ні, дозволено все, але треба розбиратися, чи корисно це.
Чому думати треба про це? Щоб ніщо не володіло людиною. Апостол вчить християн бути вище пристрастей, звичок, спокус, бути паном, а не рабом того, що здається привабливим, а врешті губить свого раба.
Починається подібне рабство найчастіше з найбільш непомітного на перший погляд — із бажання смачно і без міри поїсти і випити, а призводить, як правило, до розбещеності… Це такий бич, який руйнує найдорожче, що дав Бог кожному.
Апостол Павел так говорить про це: «Хіба ви не знаєте, що ваше тіло то храм Духа Святого, що живе Він у вас, якого від Бога ви маєте, і ви не свої?» (1Кор. 6:19). Значить — ми душею і тілом можемо стати храмом Святого Духа. Значить — нам не можна про це забувати. Значить — саме тому нам не все корисно, хоча й нічого не заборонено.
Але який уже з нас храм, якщо гріхів тьма? На гріхи є покаяння, на безсилля — молитва, на розслабленість — зусилля волі… Ми не свої, ми — Божі, і Господь піклується про нас, тільки ми часто не дбаємо про це. Однак Господь не забуває нас, Господь нагадує нам, що ми «куплені дорогою ціною» (1Кор. 6:20).
Це усвідомлення повинно нас надихнути, має запалити гаряче бажання прославляти Бога всіма силами душі і тіла. Але це не раніше того, коли вкорениться непорушна пам’ять про те, що все у нас — від Бога. Якщо ми почнемо язиком славити Бога, не маючи необхідного благоговіння перед святинею Імені Божого, то може вийти зворотне. Тому апостол Павло наставляє нас, вказуючи на поступовість сходження до Бога і на кінцеву мету його.
Церква допомагає нам, встановлюючи пости, які вчать володіти собою і шукати старанніше допомоги Божої. Церква своїми законами не обмежує нашої свободи, а тільки направляє її в потрібне річище, щоб кожен міг знайти надійний берег, а не загрузнути в трясовині власної нерозсудливості, оберігаючи свою «свободу».
Джерело: Офіційний сайт Української Православної Церкви
| В Олександрійській єпархії звершили чернечий постриг | <-- | --> | Землю від самознищення вберігають люди, які є її сіллю — слово Блаженнішого Митрополита Онуфрія в День Хрещення Русі (відео) |
