“Хто ці злі виноградарі, і чому виноградник буде віддано іншим? Це ми з вами, яким Господь вручив знання про Царство Боже і ключі від нього, яким Господь дав можливість приступати до Таїнств Причастя і Сповіді. Але ми так само не віддаємо Йому плодів”, — зазначив о. Олександр та розповів про те, ким ми ні в якому разі не маємо бути, і чого Господь чекає від нас.
Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ продовжує публікувати духовні роздуми протоієрея Олександра Клименка. У цьому випуску о. Олександр тлумачить Євангеліє, що читається в Неділю 13-у після П’ятдесятниці (Мф. 21, 33-46).
Протоієрей Олександр Клименко нагадав Євангельську притчу про Божий виноградник і злих виноградарів, що, за його словами, є притчею про кожного з нас.
Він звернув особливу увагу на слова, сказані Спасителем злим винарям: “Тому кажу вам, що від вас Царство Боже відійметься, і дасться народові, що плоди його буде приносити” (Мф. 21, 43).
“Хто ці злочинці, і чому цей виноградник буде віддано іншим? Це ми з вами, яким Господь вручив знання про Царство Боже і ключі від нього, яким Господь дав можливість приступати до Таїнств Причастя та Сповіді, позбуваючись назавжди всіх гріхів, які ми зробили. Але ми так само, як єврейський народ, не віддаємо Йому плодів”, — наголосив о. Олександр.
Причому, як зауважив священник, в історії неодноразово було, коли Господь з’являвся народам, допомагав, щоб “цей народ зростав, наче перлина, у тиші та спокої, ставив усіх тих, хто мав би вести людей, а потім посилав слугу, щоб отримати плоди — плід добра, милосердя, плід того, що ти змінився на краще, перетворив гнів на милосердя, злість на спокій та умиротворення”. Так само відбувається і в наш час, у нашому світі, у нашій державі. Натомість, за його словами, люди “шукають темну кішку в темній кімнаті” замість Істини Божої.
“Ця притча є жорсткою наукою про те, ким можемо бути ми і ким насправді ми є, — підкреслив о. Олександр. — Питання стоїть жорстко щодо того, чи станемо ми справжніми християнами, чи виживемо ми у цьому світі, чи підлаштуємося під цей світ?.. Чи віддаємо ми плоди, які від нас вимагає Господь, Який є Лоза, Який є Виноград, Який дає нам усе, що навколо нас?”.
Протоієрей Олександр Клименко відзначив, що завжди настає та мить, коли ми повинні самовизначитися: чи з Богом ми, чи ні.
“Так само молодий юнак, який ходив у храм, був паламарем, а потім дотикається в житті до можливості взяти хабар. Юнак перед прірвою — або він ступить туди, або він продовжить свою дорогу рівно, — провів таку аналогію священнослужитель. — Так, можливо, на цій дорозі не буде мільйонних статків, але на цій дорозі він віддасть Господу свій плід”.
Як продовжив о. Олександр, саме спільнота часом диктує нам, який вибір зробити. “Ми з вами ж повинні дослухатися до тих велетнів, яких нам посилає Господь. Він у кожній епосі знаходить людей, які продовжують говорити ті спасительні слова, — пророків…”, — додав він.
Насамкінець протоієрей Олександр Клименко закликав усіх бути добрими християнами. “Тими, які люблять Його слухати, які дослухаються до всіх тих, кого Господь називає своїми обранцями. Не будемо вбивати Сина Божого! …Вбивство Спасителя — це вбивство всього того, що Він Собою символізує. Коли не живемо згідно з Божим замислом (і ми сами це відчуваємо, коли не живемо за заповідями), то ми наче вбиваємо Його у своїй голові, наче говоримо: “Я Тебе вже вбив”… Коли чоловік зраджує своїй дружині, то у певну мить поводить себе так, наче в нього законної дружини немає, він вбиває її всередині себе, коли друг зраджує свого товариша, він цієї миті вбиває товариша всередині себе. Тому коли ми не виконуємо заповідей Божих, не живемо в любові, то насправді вбиваємо Господа”, — підсумував він.
Джерело: Офіційний сайт Української Православної Церкви
| Святые мученики Кикилия, Валериан, Тивуртий и Максим | <-- | --> | Введення у храм Пресвятої Богородиці — історія, іконографія, традиції свята (рос.) |
