Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ публікує роздуми керуючого справами УПЦ митрополита Бориспільського та Броварського Антонія над богословськими темами Апостольських Послань.
У черговому випуску владика Антоній, пояснюючи слова апостола Павла до Євреїв (Євр. 1:10-2:3), підкреслює, що шлях до пізнання Бога лежить через виконання Його заповідей, а виконати їх, не піклуючись про покаяння, неможливо.
https://youtu.be/QhuK7faVXac
Послання апостола Павла до Євреїв 1:10-2:3:
Ти, Господи, землю колись заклав, а небо то чин Твоїх рук. Загинуть вони, а Ти будеш стояти, всі вони, як той одяг, постаріють. Як одежу, їх зміниш, і минуться вони, а Ти завжди Той Самий, і роки Твої не закінчаться! Кому з Анголів Він промовив коли: Сядь праворуч Мене, доки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм! Чи не всі вони духи служебні, що їх посилають на службу для тих, хто має спасіння вспадкувати? Через це подобає нам більше вважати на почуте, щоб ми не відпали коли. Коли бо те слово, що сказали його Анголи, було певне, а всякий переступ та непослух прийняли справедливу заплату, то як ми втечемо, коли ми не дбали про таке велике спасіння? Воно проповідувалося спочатку від Господа, ствердилося нам через тих, хто почув.
В апостольському посланні, яке ми чули у другу неділю Великого посту, майже одні цитати із Старого Завіту, переважно – з псалмів. Чому? Тому що воно написано тим іудеям, які, вже знаючи Євангеліє, знову повернулися до колишніх навчань, тобто, до Старого Завіту.
Апостол Павел, наводячи знайомі їм тексти, доводить, що в особі Господа Іісуса Христа справдилися старозавітні пророцтва. Він, Спаситель всіх, Сам говорить вже не через ангелів, а особисто. Багато це знали, а тим, хто не міг чути Його особисто, тепер каже через проповідь апостолів. Тому «нам треба більше зважати на почуте, щоб ми не відпали» (Євр. 2: 1). Ось мета нагадування апостолом тих істин, які були знайомі іудеям, але небезпека завжди стоїть перед кожним, тому і читаються нам ці рядки послання. Коливання у вірі не тільки небезпечно тим, що загрожує втратою її, а й тим, що позбавляє духовних плодів.
Знати Засновника своєї віри – не тільки обов’язок кожного віруючого, а й велике благо для душі. Господь Сам говорив народу про це. Чому Великим постом ми це чуємо? Тому що шлях до пізнання Бога лежить через виконання Його заповідей, а виконати їх, не піклуючись про покаяння, неможливо.
Покаяння і виправлення кожної душі християнської, яка прагне до свого Господа, відкриває їй велич людини, яким Творець вшанував Своє творіння.
Джерело: Офіційний сайт Української Православної Церкви
