«Євангеліє говорить про те, наскільки щедро Господь засіває Божі ниви. Він щедрою рукою, беручи насіння, розсіває його… Одне при дорозі падає насіння, одне в бур’яни, лише деяке потрапляє в добрий ґрунт. Хіба проблема насіння, що воно не сходить? Чи проблема в щедрості? Ні. Проблема в непідготовленому ґрунті… Тому важливо, щоб Слово Боже лунало звідусіль аж настільки багато, щоб навіть на поганій землі, серед безлічі бур’яну було стільки доброго зерна, аби воно проросло», – відзначив о. Олександр та побажав кожному старанно готувати «ґрунт до входження в серце Христа», тоді обов’язково будуть добрі плоди.
Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ продовжує публікувати духовні роздуми протоієрея Олександра Клименка. Черговий випуск присвячено тлумаченню Євангелія від Луки (VIІІ, 5-15 (притча про сіяча)).
Євангеліє від Луки 8: 5-15:
Ось вийшов сіяч, щоб посіяти зерно своє. І, як сіяв, упало одне край дороги, і було повитоптуване, а птахи небесні його повидзьобували. Друге ж упало на ґрунт кам’янистий, і, зійшовши, усохло, не мало бо вогкости. А інше упало між терен, і вигнався терен, і його поглушив. Інше ж упало на добрую землю, і, зійшовши, уродило стокротно. <…> Ось що означає ця притча: Зерно це Боже Слово. А котрі край дороги, це ті, хто слухає, але потім приходить диявол, і забирає слово з їхнього серця, щоб не ввірували й не спаслися вони. А що на кам’янистому ґрунті, це ті, хто тільки почує, то слово приймає з радістю; та кореня не мають вони, вірують дочасно, і за час випробовування відпадають. А що впало між терен, це ті, хто слухає слово, але, ходячи, бувають придушені клопотами, та багатством, та життьовими розкошами, і плоду вони не дають. А те, що на добрій землі, це оті, хто як слово почує, береже його в щирому й доброму серці, і плід приносять вони в терпеливості.
Протоієрей Олександр Клименко наголосив, що ми повинні всюди сіяти Слово Боже. Водночас зауважив, що пастир подібний до доброго лікаря, мета якого – не нашкодити.
«Сьогоднішнє Євангеліє говорить про те, наскільки щедро Господь засіває Божі ниви. Він навіть не дивиться, куди летить те Слово Боже, куди летить те насіння, Він щедрою рукою, беручи насіння, зерно, розсіває по всіх сторонах, – сказав він. – Так жоден би фермер сучасний не робив. Сучасні фермерські сіялки прямо в кожен сантиметр засівають зерно, щоб воно не зникло даремно. Господь так не сіє, Він абсолютно невигідно сіє, здається так зі сторони. Одне при дорозі падає насіння, одне в бур’яни, лише деяке потрапляє в добрий ґрунт. Хіба проблема насіння, зерна в тому, що воно там не сходить? Ні. Чи проблема в щедрості? Теж ні. Проблема в непідготовленому ґрунті».
Тому, на думку священнослужителя, треба завжди готувати цей ґрунт для проповіді, яки ми готуємо землю перед тим, як засіяти її.
«Господь сіє щедро, Господь ділиться Своєю благодаттю з усіма», – підкреслив священник та додав, що «насіння Його однакове, однак дає різний врожай».
Отець Олександр навів приклад щодо лікування лікаря, який призначає трьом пацієнтам подібне лікування та дає схожі поради щодо підготовки до операції. Але один пацієнт, який дослухається до лікарських порад, ставиться до них серйозно, виліковується швидко, а інші, які не дослухаються, відповідно повільно, проблемно. Однак «зерно» теж було однакове.
Клірик УПЦ зауважив, що попри плин часу, Господь Бог продовжує щедро сіяти, і ми повинні, попри обставини та віяння нашого техногенного і секулярного часу, це робити.
На його думку, важливо, щоб Слово Боже лунало звідусіль аж настільки багато, щоб навіть на поганій землі, навіть серед безлічі бур’яну було стільки зерна, аби воно все ж таки проросло. «Треба перетворити всю землю на плодючу. Ми з вами, християни, покликані на великий подвиг, на великий труд, щоб весь ґрунт навколо нас став більш підготовлений для наступних проповідників…», – додав він.
Протоієерй Олександр Клименко побажав кожному старанно готувати «ґрунт до входження в ваше серце Христа» – тоді обов’язково будуть добрі плоди.
«Те, що слова Христові, слова апостольські звучали так давно, не означає, що вони втратили своєї життєдайної сили. Те зернятко продовжує містити у собі потенційну силу входження, яка може прорости в кожному з нас», – підсумував о. Олександр та закликав проповідувати Христа всюди, а водночас не забувати, що ми – сіячі Слова Божого, а не власного.
Джерело: Офіційний сайт Української Православної Церкви
| Архиепископ Лука (Войно-Ясенецкий): Два пути спасения. | <-- | --> | Мы постоянно ожидаем от людей плохого |
