«Це Євангеліє дуже добре ілюструє, що відбувається з людиною, коли вона забуває про розмову з Богом… Говорити з собою про власне багатство й упиватися ним, неначебто Гобсек, накопичувати його, постійно і постійно споглядати за ним, немов дракон із давніх казок, – це нерозумно, ти наче втрачаєш власне життя. У Книзі премудрості Іісуса, сина Сирахова є такі слова: “Віддавай срібло твоє твоїм братам і друзям, щоб воно в тебе не заіржавіло”; а в Псалтирі святого Давида ми читаємо: “Коли багатство примножується, не прикладай до нього серця”. Ось яке має бути ставлення до багатства», – зазначив о. Олександр та наголосив, що головними нашими скарбами насправді є турбота близьких та спомин про милість Божу і про наші добрі справи, які ми робимо лише милосердям Божим.
Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ продовжує публікувати духовні роздуми протоієрея Олександра Клименка. Черговий випуск присвячено тлумаченню Євангельської притчі про нерозумного багача (Лк. 12:16-21).
І Він розповів їм притчу, говорячи: В одного багача гойно нива вродила була. І міркував він про себе й казав: Що робити, що не маю куди зібрати плодів своїх? І сказав: Оце я зроблю, порозвалюю клуні свої, і просторніші поставлю, і позбираю туди пашню свою всю та свій достаток. І скажу я душі своїй: Душе, маєш багато добра, на багато років складеного. Спочивай, їж та пий, і веселися! Бог же до нього прорік: Нерозумний, ночі цієї ось душу твою зажадають від тебе, і кому позостанеться те, що ти був наготовив?… Так буває і з тим, хто збирає для себе, та не багатіє в Бога. І промовив Він учням Своїм: Через це кажу вам: Не журіться про життя, що ви будете їсти, і ні про тіло, у що ви зодягнетеся (Лк. 12: 16-21).
Протоієрей Олександр Клименко застеріг, що сьогодні неправильні ідеали багатства вже входять у життя наших дітей. Нам постійно через ЗМІ та мережу Інтернет нав’язують ідеї багатства, розкоші та так званої успішності. Темі багатства й зокрема правильному відношенню до нього присвячено не одну Євангельську притчу. Одна з них як раз притча про нерозумного багача.
«Це Євангеліє дуже добре ілюструє, що відбувається з людиною, коли вона в першу чергу забуває про розмову з Богом, – зауважив священнослужитель. – Ця притча про багатство і про нерозумного багача. Але подумаймо, що він [багач] робить у першу чергу? Він розмовляє сам із собою. Ось перша біда сріблолюбства. Це перша біда людини, яка зациклилася на грошах. Про таких людей кажуть, особливо діти: “Подивись на цю людину! Він такий бідний, у нього немає нічого, крім грошей”. Отже, така людина зациклюється сама на собі і вже навіть не може говорити з Богом. Тут постійно ми чуємо слова: “я”, “мені”, “собі”, ця людина говорить із собою та не звертає своїх очей до Бога».
На думку священника, коли людина сама із собою або з вигаданими ворогами веде діалоги, – це насправді через відчуття крайньої самотності.
Натомість, як вважає о. Олександр, треба не гніватися та придумувати гостру відповідь ворогам, а помолитися Господу. Так само і багач, як ми читаємо в Євангеліє, замість того, щоб звернути свої слова до Бога, розмовляє з багатством.
«Говорити самим із собою про власне багатство й упиватися ним, насолоджуватися, неначебто Гобсек, накопичувати його, постійно і постійно споглядати за ним, немов дракон із давніх казок – це нерозумно, ти наче втрачаєш власне життя. У Книзі премудрості Іісуса, сина Сирахова є такі слова: “Віддавай срібло твоє твоїм братам і друзям, щоб воно в тебе не заіржавіло”; а в Псалтирі святого Давида ми читаємо такі слова: “Коли багатство примножується, не прикладай до нього серця”. Ось яке має бути правильне ставлення до багатства», – наголосив він.
Водночас протоієрей Олександр Клименко звернув увагу на наш егоцентризм, коли добрі плоди ми приписуємо до власних заслуг.
«Коли щось добре трапляється в нашому житті: коли я отримую нову роботу, коли будую будинок, в мене народжуються діти, коли я отримав гарний врожай, – то що я кажу? “Я – молодець, то ж я потрудився, то ж я від самої школи вчився більше, ніж інші, я трудився, я старався! І ось уже видно плід моєї активної діяльності, мого власного труда”, – підмітив таку нашу поведінку священник. – А коли трапляється щось зле, що ми кажемо? “Боже, за що?!” Мінімальна кількість подячних молебнів у моїй священницькій практиці <…> – так мало, що ви просто здивуєтесь! Та величезна кількість молебнів, що стосуються наших хвороб, влаштувань на роботу, бізнесів і т.д. Але Господь не перестає давати нам добро, а ми не дякуємо Йому: “Та нехай навіть без молебнів…”. А якби була ця традиція дякувати за все і відчувати, що все в нашому житті Ним дано!..»
Також клірик УПЦ закликав «не терзатися», не перейматися надто через гроші і багатство та більше уваги звертати на тих, хто поруч із нами потребує допомоги.
«Я, як священник, постійно дотикаюсь до останніх сповідей, до останніх хвилин життя, які відходять у той світ. Ліжко, тумбочка, ліки, вода, а найголовніше – турбота ближніх. Нехай це буде онука чи онук, нехай це буде правнучка чи правнук, нехай це будуть рідні діти чи невістка. Ось що найголовніше перед смертю. Священник, який прийде, Молитовник, який лежить біля тебе, Біблія, яку читають твої близькі, коли вже ти не можеш сам читати, – ось наші скарби і спомин про милість Божу, про твої добрі справи, які ти лише милосердям Божим робив. Собі не приписуєш, а розумієш: нехай це і не мої скарби, але з Господом розділені. Дай, Боже, нам, брати і сестри, саме таких скарбів!», – підсумував о. Олександр.
Джерело: Офіційний сайт Української Православної Церкви
| Святитель Лука Войно-Ясенецкий: «Странно Бога вочеловечшася видевше» | <-- | --> | Старец Паисий Святогорец. Нам надо узнать, чем мы больны |
