Про втечу сім’ї Господа нашого Іісуса Христа в Єгипет та про сучасну втечу гнаних християн із так званої «землі Іродової».
«Але важливо, що в нас є надія – надія на те, що всі гоніння, як і гоніння та страждання, які випали на долю маленького Іісуса й були тимчасові, також будуть тимчасовими і в нашому житті… Я бажаю кожному, щоб цими Різдвяними днями ми тримали світлу надію на те, що Господь наш Іісус Христос тихо перебуває з нами і чекає того, щоб ми навчилися жити по-Божому, щоб ми навчилися з радістю переносити і турботи, і втечі, і гоніння, знаючи, що чекає нас попереду. А попереду нас чекає Вічність», – звернувся такими словами о. Олександр.
Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ продовжує публікувати духовні роздуми протоієрея Олександра Клименка. Черговий випуск присвячено Євангелія від Матфея про втечу сім’ї Спасителя до Єгипту, вбивство немовлят та повернення до Галілеї (Мф. 2: 13-23).
Як вони ж відійшли, ось Ангол Господній з’явивсь у сні Йосифові та й сказав: Уставай, візьми Дитятко та матір Його, і втікай до Єгипту, і там зоставайся, аж поки скажу тобі, бо Дитятка шукатиме Ірод, щоб Його погубити. І він устав, узяв Дитятко та матір Його вночі, та й пішов до Єгипту. І він там зоставався аж до смерти Іродової, щоб збулося сказане від Господа пророком, який провіщає: Із Єгипту покликав Я Сина Свого. Спостеріг тоді Ірод, що ті мудреці насміялися з нього, та й розгнівався дуже, і послав повбивати в Віфлеємі й по всій тій околиці всіх дітей від двох років і менше, за часом, що його в мудреців він був випитав.
Тоді справдилось те, що сказав Єремія пророк, промовляючи: Чути голос у Рамі, плач і ридання та голосіння велике: Рахиль плаче за дітьми своїми, і не дається розважити себе, бо нема їх… Коли ж Ірод умер, ось Ангол Господній з’явився в Єгипті вві сні Йосифові, та й промовив: Уставай, візьми Дитятко та матір Його, та йди в землю Ізраїлеву, бо вимерли ті, хто шукав був душу Дитини. І він устав, узяв Дитятко та матір Його, і прийшов у землю Ізраїлеву. Та прочувши, що царює в Іудеї Архелай, замість Ірода, батька свого, побоявся піти туди він. А вві сні остережений, відійшов до країв галілейських. А прибувши, оселився у місті, на ім’я Назарет, щоб збулося пророками сказане, що Він Назарянин буде званий (Мф. 2: 13-23).
Протоієрей Олександр Клименко нагадав історію та причини втечі сім’ї Господа нашого Іісуса Христа до Єгипту.
Окремо священник зупинився на наказі царя Ірода вбивати всіх немовлят. «Відбувається вбивство бутонів мучеництва, – додав він. – Бутон – це не зовсім квітка, немовля – це не зовсім мученик, який усвідомлює, за що саме терпить муки, але бутон – це вже майбутня квітка, і ці немовлята є першими мучениками за Христа» .
Отець Олександр провів таку паралель: «Це перші мученики, які були принесені в жертву неначебто як доказ того, чим живе цей світ. Для того щоб досягти певних політичних цілей, отримати політичні бонуси, виграти чергові вибори, якщо говорити сучасною мовою, чи добитися підтримки сильних світу цього, люди готові вбивати, готові на порушення будь-яких норм, порушення звичайної людської моралі, я вже не кажу про мораль Божу. У цьому ми вбачаємо не лише гоніння, які перетерпіла Свята Церква за 2 тисячі років існування, особливо в ХХ ст. за часів РССР, коли інтелігенти, священники, які змогли втекти до Європи, сприймали це як втечу в Єгипет, як тимчасове відсторонення від тієї землі, яка знову перетворилася на землю Іродову, з надією повернутися до неї назад».
Водночас, на думку священнослужителя, певною алюзією на втечу до Єгипту є нинішні гоніння храстиян, є захоплення храмів Української Православної Церкви та відверте порушення прав віруючих.
«Але при всьому цьому ми розуміємо, що нам буде куди повернутися. Можливо, нам не вдасться зберегти свої храми, але якщо ми всередині залишимося вірними Христу, то нас чекатиме, нехай, не проста доля, але увінчана Воскресінням», – зауважив він.
Також о. Олександр нагадав, що наша надія має бути лише на нашого Спасителя, а не на князів земних та на власні так звані «плани на майбутнє».
За його словами, важливо також, що в нас є «надія на те, що всі гоніння, як і гоніння та страждання, які випали на долю маленького Іісуса й були тимчасові, також будуть тимчасовими і в нашому житті».
«Я бажаю кожному, щоб цими Різдвяними днями ми тримали світлу надію на те, що Господь наш Іісус Христос тихо перебуває з нами в куточку нашого будинку і чекає того, щоб ми навчилися жити по-Божому, щоб ми навчилися з радістю переносити і турботи, і втечі, і гоніння, і будь-що, що випадає нам на нашу долю, знаючи, що чекає нас попереду. А попереду нас чекає Вічність. Вічність, якою розпоряджається лише Він, Вічність, в яку ми не ввійдемо жодним інакшим чином, аніж через Нього. Христос для нас є Двері, Христос для нас є Шлях, Христос для нас є лише Той Єдиний, взявши за руку Якого ми ввійдемо в Царство Небесне», – звернувся з такою настановою насамкінець до всіх протоієрей Олександр Клименко.
Джерело: Офіційний сайт Української Православної Церкви
| Старец Паисий Святогорец. Осмотрительность в общении. | <-- | --> | Первомученик и архидиакон Стефан |
