Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ публікує чергове відео з циклу проекту «Духовний імунітет» зі священником Ростиславом Валіхновським, заслуженим лікарем України. Отець Ростислав розповідає про силу думок та про те, яким чином ними можна управляти, щоб привести до ладу наш світ духу, розуму, душі й, власне, здоров’я тіла.
«“Які наші думки, таке й наше життя”, – розпочав такими словами видатного старця Сербської Православної Церкви Фаддея Витовницького цей випуск священник Ростислав Валіхновський. – Коли сербський старець ще був юнаком, то отримав невтішний діагноз для свого здоров’я – лікарі діагностували важку форму туберкульозу. Однак бувши глибоко воцерковленим, послушником Святої Православної Церкви, він сприйняв цю подію як промисл та волю Божу у своєму житті».
За словами отця Ростислава, юний Фаддей не впав у відчай, навпаки – почав молитися щомиті та “своє серце повністю віддав молитві Іісусовій”. А крім того, він звернув увагу на ту значущу роль думки у нашому життєтворенні.
«Старець звернув увагу на світ думок і сказав таку фразу, яка важлива була як для його співвітчизників того часу, так і для нас у нашому сьогоденні. Він чітко бачив, що стан наших думок безпосередньо впливає на стан наших справ, на наше сімейне життя, на суспільне життя, на життя в державі, – продовжив о. Ростислав. – Все починається з думки. Фаддей Витовницький бачив і підмічав: щойно настає мир у серці, одразу й думки стають добрими, позитивними, Божими, а життя людини докорінно змінюється. Все починається з думки. Це настільки важливо, що треба повторювати собі ці слова ще раз і ще раз».
Також священник-лікар зауважив: «У молитві старець побачив великий потужний засіб зцілення і довголіття, що дає, з одного боку, шанс душі для вічного життя, а з іншого боку, продовжує життя тіла. Він прожив багато років і мирно віддав свою душу Господу».
Слова старця Фаддея Витовницького про силу думок священнослужитель наклав на історичні перипетії ХХ століття. «Уявіть собі, мале дитя прийшло у світ. Починається Перша світова війна, коли гинуть мільйони людей. Потім розгорається пандемія іспанського грипу. З часом – Велика депресія у світі: криза, зубожіння, бідність. Тільки-но оговталося людство від Першої світової війни та зазначених випробувань, починається голод – голод штучний і голод справжній, голод на багатьох континентах та в багатьох країнах. Тільки з цим впоралося людство, розпочинається Друга світова війна. Знову ж таки, мільйони жертв, мільйони вбивств, величезна кількість невинно убієнних. Після закінчення Другої світової війни, згадаймо, ті герої, які повернулися додому, потрапляють під клеймо “ворог народу” і в застінках НКВС потерпають від тортур. Це, в першу чергу, духовенство, інтелігенція, науковці, вчителі й простий люд, який гине за сповідування віри», – розповідає він.
Священник Ростислав Валіхновський пропонує уявити помисли людей того часу, тип їхніх думок, які, він упевнений, докорінно різняться від думок сучасників.
«Звичайно, вони дякували за кожен день, вони знали ціну і хліба, і солі, вони знали ціну мирного неба. Важко порівняти їхні думки з думками нашого сьогодення. Наприклад, сьогодні зростає покоління молодих людей, які можуть псувати собі та оточуючим настрій лише тому, що не встигли щось купити або невдало купили на Amazon. com чи іншому ресурсі, або лише тому, що отримали малу кількість лайків чи шерів. Ось вам різні форми життя думки, різні форми якості думки. Звичайно, це впливає на те, що буде у майбутті».
Отець Ростислав підкреслив: «Ми живемо завдяки тому, що послідовність “думка – слово – діло” була викарбувана нашими батьками, дідусями, бабусями, які цінували Божий дар – життя, власне, їх трудами».
Також священник-лікар пригадав яскравий випадок із життя преподобного Марка Афінського, що свідчить і про силу думки, і про силу християнської віри.
«Хотілося б згадати житіє прп. Марка Афінського, пам’ять якого Святою Православною Церквою звершується 18 квітня. Монах, відлюдник, який провів у самоті, уявіть собі, 95 років та зустрівся з аввою Серапіоном, який, власне, і записав його життя, – відзначає о. Ростислав. – Перших 30 років відлюдник Марк Афінський провів у пустелі теперішньої Ефіопії у великих нужденних днях. Він не мав що їсти, вживав лише пустельні рослини, навіть харчувався (уявіть собі!) пилюкою, що оточувала його в печері. Отже, він зустрічає авву Серапіона, – а Марк Афінський уже тривалий час живе на самоті, не бачачи ані людей, ані тварин, – та запитує, а що ж там у світі відбувається, чи є подвижники християнства у світі, які, за словом Євангелія від Матфея, можуть рухати гори. “Пам’ятаєш, Серапіоне, цю частину Євангелія, в якій Господь говорить, що якщо ваша віра буде такою малою, як гірчичне зерно, то горі накажете зміститися — перейде вона в інше місце”, – каже Марк Афінський. А поки він говорить, сусідня гора буквально переміщується на 2 км до моря”, – дослівно передає цю оповідь авва Серапіон. Сам авва Серапіон перебуває у великому потрясінні, а Марк Афінський впадає у розпач: “Невже немає таких подвижників у світі, в якому живе більшість людей?!” Така сила віри та сила думки, сповнена Вірою Православною, дорогі й рідні!».
Священнослужитель звертає увагу на те, що слова і дії прп. Марка Афінського ми сьогодні вважаємо не інакше, як дивом.
Підсумовуючи сказане, ієрей Ростислав Валіхновський робить наступні висновки.
«Пам’ятаймо, ми домовилися, що протягом дня будемо спостерігати за своїми думками. Звичайно, ми побачили, що наші думки були як позитивними, так і негативними, як розсіяними, так і сконцентрованими, в залежності від настрою, стану здоров’я, фізичної втоми, розумового навантаження, відволікаючих чинників, стресових факторів і так далі», – нагадав він настанову першого випуску та дає відповідь на наступне важливе питання: «Коли ми розуміємо, що не можемо керувати нашим світом думок, то ставимо логічне природне запитання: де ж вихід, яким чином нам навести лад у нашому світі духу, розуму, душі і, власне, у здоров’ї тіла? Святий Серафим Саровський сказав чудові глибокі слова, якими живе наша Православна Церква: «Стяжи дух мирний – і навколо тебе спасуться тисячі». Ось скільки залежить від нас самих, від кожного з нас».
Далі священник-лікар пояснив, які саме є способи стяжання духа святого. «Перше – це читання Євангелія та трудів святих отців, які тлумачать благу звістку Господа Святого до нас. Друге – безумовно, Таїнства Церкви. Третє – молитва. Четверте – добродіяння, або творення добрих справ, праця», – зокрема сказав він.
Насамкінець ієрей Ростислав Валіхновський проанонсував теми та проблеми наступного випуску з циклу проекту “Духовний імунітет: «Детально про кожен із зазначених способів, по суті наріжних каменів добродіяння, ми будемо говорити в наступних програмах. Наразі зазначу. Уявіть собі, людина живе, стяжає Дух Святий, а потім раптово відчуває у своєму серці його втрату. Це велика трагедія і катастрофа. У результаті чого вона відбувається? У результаті єдиного нашого ворога – гріха. Якщо ми грішимо, то втрачаємо Дух Святий. Ми теж будемо говорити, дорогі і рідні, в наступних програмах про те, як саме гріх забирає в нас благодать Духа Святого і про те, яким чином побудувати наше життя, щоб ми максимально досягли цілей християнського життя, щоб наприкінці нашої життєвої дороги “возрадувались і возвеселились” у Господі нашім Іісусі Христі».
Джерело: Офіційний сайт Української Православної Церкви
| Чудесная помощь блаженной Ксении в наши дни (продолжение) | <-- | --> | Икона Божией Матери «Умягчение злых сердец» |
