Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ продовжує публікувати новий цикл духовних роздумів протоієрея Олександра Клименка, присвячений тлумаченню на Апостольські читання церковного року. Цей випуск про Читання Апостола в Неділю 5-у після П’ятидесятниці (Рим. 10: 1-10).
Про життєво важливі етапи нашого зросту у вірі, про сповідування вустами й носіння у серці твердої віри в Господа Воскреслого, а також про молитовну дисціплину нашого розуму, коли ми займаємо його розмовою з Тим, Хто дає нам можливість просуватися вбік віри Христової та Вічності.
Протоієрей Олександр Клименко звернув особливу увагу на етапи духовного зросту, описані апостолом Павлом у посланні до Римлян. «Апостол Павло говорить про мову віри, що не треба сумніватися у втіленні Христа та зводити Його знову на небо, бо Він уже втілився, і це слід вже прийняти на віру. “Не кажи у своїм серці” (Рим. 10: 6), — тобто не можна мати навіть найменшого сумніву. Це є перший догмат Християнства: віра в те, що Бог Втілився, і саме тому ти навіть не маєш права сумніватися в цьому. І це є перша вимога до дорослої людини щодо віри його. По-друге, не треба спускатися в безодню, щоб Христа воскрешати. Він уже Воскрес. Це другий догмат, в який нам треба повірити. Апостол Павло зосереджує особливу увагу на тому, що цей другий догмат дуже важливий для нашого спасіння. Бог Втілився і Бог Воскрес — і ти маєш прийняти це на віру. І ті зерна віри, які й є спасительними для кожного християнина, є в серці нашому і на наших вустах. “Бо коли ти устами своїми визнаватимеш Іісуса за Господа, і будеш вірувати в своїм серці, що Бог воскресив Його з мертвих, то спасешся, бо серцем віруємо для праведности, а устами і сповідуємо для спасіння” (Рим. 10: 9-10). Отже, сповідувати вустами, а серцем — вірити, що Бог воскресив Його з мертвих. Ось ці три догмати — те, що маємо носити у своєму серці, а вустами сповідувати…. Дуже важливо відчувати себе місіонером у Христі та виконувати слова апостола», — пояснив священик.
Священнослужитель також зупинився на словах апостола про «немічність во Христі». Що це означає? «Ми маємо пройти етапи зросту в нашій вірі, — продовжив о. Олександр. — Етап, коли над нами має бути духівник, старший провідник у вірі. Це може навіть бути Дитячий Катехізис, це може бути перший священик… Спочатку ти повинен йти до Господа протореними законними шляхами, шляхами, які підказують тобі: «Сюди не йди, бо можеш впасти, направо не відходь і наліво не відходь, тому що тут – безодня, тут – прірва, тут – колючки, тут – вогняна гієна. Обережно!». Це певні обмеження, які ми не любимо, але вони потрібні. Це є заповіді “Не вбий! Не вкради!..”, …це молитовне правило, це пости, і на кожне таке правило ми можемо знайти слово Христове… Без таких законних, хоча для багатьох не потрібних речей, ми не наблизимося до справжнього переживання віри, коли вже інше нам не потрібне, коли ми живемо зі Христом, бо відчули, як нам із Ним добре».
Священнослужитель побажав у підсумок, щоб віра в Господа завжди твердо перебувала з нами, — віра у Його Втілення і Воскресіння, — та щоб ми ніколи в цьому не сумнівалися й цією вірою впевнено рухалися до Бога.
Джерело: Офіційний сайт Української Православної Церкви
| Святой благоверный великий князь Александр Невский | <-- | --> | Какое отношение Церковь имеет к Богу? |
