«И́же Херуви́мы та́йно образу́юще», – ці слова одразу наче вводять нас у сакральну таємницю. І помилково люди думають, що цей напрочуд красивий “ангельський спів” суто про ангелів.
Про історію і причину виникнення в Літургії Херувимської пісні, яку часто називають “музичним центром Літургії”, та її зв’язок із Великим входом, про глибинний зміст текстів Херувимської та “камені спотикання” під час сприйняття її сучасниками — розповідає архімандрит Назарій (Омеляненко), кандидат богослов’я, викладач Київської духовної академії і семінарії, у бесіді з протоієреєм Олександром Клименком.
Заради чого в Божественній літургії виникла Херувимська пісня та коли і чому увійшла в практику співу під час урочистого перенесення Святих Дарів із Жертовника на Престол? Що відображає глибинний зміст слів Херувимської пісні, що співається на Літургії Іоанна Златоуста та Василія Великого, та Херувимських “Ве́чери Твоея́ та́йныя днесь” і “Да молчит всякая плоть человеча”, що лунають Великого четверга і Великої суботи? До чого готує нас цей “урочистий гімн”, і на чому має бути зосереджена вся наша увага цієї миті? Які помилки допускаємо під час усвідомлення слів Херувимської через труднощі перекладу та, зокрема, чому застосовуємо до Господа слова “дареносить”, себто “носити на списах”? Що відбувається у вівтарі під час цього богослужбового моменту, та коли у богослужбовий вжиток увійшла “таємна” молитва “Никтоже достоин” і про що вона? Відповіді на ці та інші питання дізнаєтесь, переглянувши шістнадцяте відео з циклу нового проекту «Таємниці богослужіння», яке Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ підготував спільно з Київською духовною академією і семінарією.
“Херувимська пісня фактично готує священнослужителів і всіх тих, хто є в храмі і бажає доєднатися до Причастя, до найбільшого Таїнства – єднання з Христом. Тому ця священнодія і молитва носять такий сугубо покаянний характер заради того, щоб налаштувати і священнослужителя, і людей до розуміння свого недостоїнства і величини того Таїнства, до якого вони будуть дотикатися буквально в цей момент”, – наголосив архімандрит Назарій, пояснюючи сенс і значення Херувимської пісні.
Він звернув особливу увагу на покаянний настрій усіх вірян під час Херувимської: “Священик розпочинає молитву і говорить про те, що немає людини достойної, котра може служити Господу, оскільки вона буде служити разом із небесними силами. Розуміючи своє недостоїнство, священик просить, щоб Господь допоміг у звершенні найбільшого Таїнства – преложення хліба й вина в Тіло і Кров Христові, щоб Господь сподобив служити перед Святим Жертовником. Символічний такий момент, коли священик просить Господа допомогти схилити голову, просить, щоб Господь допоміг йому побороти гординю, допоміг побачити його недосконалість і звершити Святе Таїнство.
Оскільки священик без Бога нічого не може здійснити, він є лише інструментом у руках Божих. Цей покаянний настрій молитви повинен передатися не лише священику, а всім. Адже в нас народ Божий, хор за богослужінням є не просто глядачі, вони всі разом беруть участь у богослужінні, кожному відведено певну роль. Тому ця роль покаяння в момент Херувимської пісні адресована до всіх. А диякон цього моменту звершує кадіння вівтаря, іконостасу і таємно читає 50-й псалом – знову момент покаянної молитви, коли готуються до звершення Великого входу”.
Джерело: Офіційний сайт Української Православної Церкви
| Святитель Феодосий, архиепископ Черниговский | <-- | --> | Зустріч із Церквою: детальніше про воцерковлення немовлят |
