Половина або навіть більшість днів у році (в залежності від дати святкування Пасхи) для православних християн є пісними. 14 серпня розпочинається один із чотирьох багатоденних постів, який готує вірних до свята Успіння Пресвятої Богородиці. Навіщо нам така велика кількість пісних днів у році? Що вірянам дає піст, як він наближає до Бога та як полегшує наше життя? Відповідь на ці та інші питання читайте у матеріалі, підготованому редакцією «Церковної православної газети».
Успенський піст є наймолодшим з усіх багатоденних постів. Остаточне встановлення цього посту відбулося на Константинопольському Соборі 1166 року, що проходив під головуванням патріарха Луки. Не дивлячись на це, за строгістю Успенський піст випереджає Різдвяний та Петрів і поступається лише Святій Чотиридесятниці.
Постячись перед Успінням, віряни стараються наслідувати Божу Матір, Яка наприкінці Свого земного життя безперестанку перебувала в пості та молитві. Звісно, тут необхідно зауважити, що піст для Божої Матері, на відміну від нас, був не засобом очищення від гріхів, адже до Неї, як до вмістилища Бога, не торкнулася ніяка скверна, піст для Пресвятої Діви був звичним станом Її пренепорочного життя.
На перший день Успенського посту припадає свято Винесення Чесних Древ Животворного Хреста Господнього.
У грецьких богослужбових книгах походження цього свята описується так: «Через хвороби, які дуже часто бували в серпні, здавна утвердився в Константинополі звичай виносити Чесне Древо Хреста на дороги і вулиці для освячення місць, щоб запобігти хворобам. Напередодні виносять його з царської скарбниці і покладають на святому престолі Великої церкви (на честь Святої Софії – Премудрості Божої). З цього дня і до Успіння Пресвятої Богородиці творили моління по всьому місту, даючи Чесне Древо потім народу для поклоніння».
Промислительно, що Успенський піст розпочинається із цього свята, адже як сила Хреста і молитва вірних оберігала місто від хвороб, так і людина, беручи на себе хрест посту, з Божої ласки оберігає і виліковує себе від духовних немочей.
Незважаючи на це, люди часто забувають про справжню мету посту і сприймають його не як засіб зцілення, а як тяжке ярмо. Втім Церква встановлює пости зовсім не для того, щоб якось обтяжити життя своїх вірних. Видатний православний мислитель минулого століття протопресвітер Олександр Шмеман влучно зауважив: «Ціль посту полягає не в тому, щоб примушувати нас до відомих зобов’язань, а в тому, щоб пом’якшити наше серце настільки, щоб воно могло сприйняти духовну реальність, відчути приховану доти спрагу спілкування з Богом».
Пом’якшення серця, яке приносить невимовну легкість у наше життя та радість відчуття Бога – ось мета посту.
А тому всі ті речі, яким віряни традиційно приділяють увагу в часі посту, є засобами полегшення нашого життя, а не незрозумілим тягарем. Єдиним тягарем у людському житті є гріх. І тяжким піст буває лише тому, що людині цей тягар досить нелегко з себе скидати. Проте задля спасіння людина не повинна шкодувати жодних зусиль, адже «Царство Небесне силою здобувається, і той, хто застосовує силу, здобуває його» (Мф. 11: 12).
У період Успенського посту православні християни також святкують Преображення Господнє.
Це свято теж дає нам певне розуміння важливості подвигу посту. Докладно події Преображення описані у 9 главі Євангелія від Луки. Ми згадаємо лише те, що Спаситель, узявши апостолів Петра, Іоанна та Якова, зійшов з ними на гору помолитись. І саме під час молитви учні побачили Небесну славу свого Учителя. Тож і ми, коли виходимо на гору утримання і чеснот, коли намагаємось піднятися над земними нашими потребами, віддаючи повністю свій розум і своє серце молитві, можемо побачити, відчути духом Небесну славу нашого Господа, яка дарує вірним радість, мир і блаженство.
Для того щоб людина могла вийти на цю висоту молитви і бачення Бога, піст повинен охопити все її єство. Святитель Іоанн Златоуст говорив: «Не одні вуста повинні поститися – ні, нехай постяться і очі, і слух, і руки, і ноги, і все наше тіло». Обмеження себе у ряді продуктів – це лише перша сходинка посту, потрібно старатися в ці дні ретельніше оберігати свої почуття у чистоті, більше уваги приділяти молитві та вивченню Святого Письма, по можливості варто скоротити час свого користування інтернетом або перегляду телевізора, більше турбуватися про близьких, творити милостиню, боротися зі своєю байдужістю та лінню.
Зрештою, піст — це і час спокус.
Нерідко у християнському середовищі можна спостерігати таку картину: люди живуть весело, дружно, але настає піст – і вони озлобляються, дратуються, сваряться один з одним. Відбувається це частково тому, що, утримуючись від їжі, люди тим самим упокорюють свою фізичну природу, приглушують тілесні пристрасті. А пристрасна енергія потребує якогось виходу, і ось вона вихлюпується на інших людей. Якщо таке відбувається, той, хто постить, повинен розуміти: його піст – неугодний Богові. Ми повинні постити не для суперечок і сварок, а для того щоб примиритися з Богом і один з одним. Піст повинен вивільняти нашу духовну енергію для добрих справ.
Для того ж, щоб протистояти спокусам, людина повинна покладатися на Бога і смирятися перед Ним.
Смирення – це фундамент духовного життя людини і водночас його вершина.
Святитель Ігнатій Кавказький говорив, що смирення дає людині правильне уявлення, що таке людство, а відповідно смиренна людина має правильну уяву про саму себе. Смиренна людина – це сильна людина, це людина, яка пізнала себе і яка може боротися із ворогом нашого спасіння.
***
Тож, розпочинаючи прийдешній піст, будемо пам’ятати, що, забираючи у плоті зайву їжу та зайве пиття, ми повинні разом із тим не забувати давати більше поживи для нашої душі. Наостанок згадаємо слова Господа, звернені до нас через пророка Ісаю: «Ось піст, що Я обрав: зніми кайдани неправди, розв’яжи пута ярма, і пригноблених відпусти на волю, і розірви усяке ярмо; розділи з голодним хліб твій, і подорожніх бідних уведи у дім; коли побачиш нагого, вдягни його, і від єдинокровного твого не ховайся. Тоді відкриється, як зоря, світло твоє, і зцілення твоє швидко проросте, і правда твоя піде перед тобою, і слава Господня буде супроводжувати тебе» (Іс. 58: 6-8).
Постімося постом приємним, благоугодним Господу!
| Як правильно постувати: 10 настанов афонських старців | <-- | --> | Святитель Николай Сербский. О самом главном для спасения. |
