Свято-Покровський Голосіївський монастир

У Києві, на березі Дніпра, 2013 року, у рік 1025-ліття Хрещення Русі, розпочнеться народне будівництво хрещенського храмового комплексу на честь святого рівноапостольного князя Володимира. До його складу ввійдуть великий парафіяльний храм, дзвіниця, музей Православ’я, діорама, що відтворює події 1025-літньої давнини. Головною особливістю комплексу стануть християнські хрещенські купелі, аналогічні купелям на Святій Землі – на річці Йордан.

Вид з боку Дніпра

Комплекс розміститься біля підніжжя Києво-Печерської лаври. Організацію робіт з підготовки і зведення унікальної історичної споруди в ювілейний рік 1025-ліття Хрещення Русі проводять співробітники міжнародної громадської організації «День Хрещення Русі».

«УНІАН-Релігії» попросив розповісти про проект одного з його ініціаторів – депутата Київської міської ради, члена міжнародної громадської організації «День Хрещення Русі» Олексія Омельяненка:        
        «Олексію Анатолійовичу, як народилася ідея зведення хрещенського храмового комплексу на березі Дніпра?»
       
        Усе відбувалося й відбувається з волі Божої… Ідея будівництва храмового комплексу на честь святого рівноапостольного князя Володимира виникла у нас 2007 року, під час підготовки першого у цьому столітті святкування Дня Хрещення Русі. Ми згадували про те, як Володимир прийняв Хрещення, піднімали історичні матеріали про дніпровське хрещення нашого народу, спілкувалися з богословами й істориками про цивілізаційне значення Хрещення Русі, яке відбулося 988 року.

У процесі підготовки і проведення святкових заходів, присвячених Дню Хрещення Русі, ми, звичайно ж, проводили паралелі між подіями хрещення нашого народу – і хрещенням Самого Спасителя у водах священної річки Старого і Нового Завіту – Йордані. Ми звернули увагу на два сучасні хрещенські комплекси, що на березі Йордану – на території Ізраїлю і Йорданії, – які символізують події Хрещення Господа нашого Ісуса Христа.

Тому вже у 2007 році ми дістали благословення Предстоятеля Української Православної Церкви Блаженнішого Митрополита Володимира на будівництво першої частини майбутнього хрещенського комплексу – храму на честь рівноапостольного князя Володимира. 2010 року на місці майбутнього комплексу Предстоятель освятив храм, який ми побудували.

Ярденіт – початок річки Йордан з Галілейського моря (Ізраїль)

Довідка УНІАН-Релігії. З часів візантійської епохи було поширене переконання, що у водах річки Йордан люди дістають зцілення хвороб душі й тіла. Йордан був кордоном Землі Обітованої, про нього є багато згадок у Старому Завіті. Перше чудо відбулося, коли ізраїльтяни з Ковчегом Завіту посуху перейшли Йордан під керівництвом Ісуса Навіна, напроти Єрихона (Нав.3:15-17). Йордан проходив посуху пророки Ілія (4Цар.2:8) і Єлисей (4Цар.2:14). Єлисей дивним чином зцілив Неємана, повелівши йому омитися в річці (4Цар.5:8-14). Згідно з Новим Завітом, Ісус Христос прийняв хрещення у річці Йордан від Іоанна Хрестителя.

У цих місцях прочани можуть пройнятися християнському духом, відчути атмосферу традицій, що збереглися на місці Хрещення Ісуса Христа. Люди можуть помолитися й зануритися у води річки Йордан.

Як відомо, Ярденіт не є історичним місцем Хрещення Ісуса Христа. Прочани, що відвідують Святу Землю, завжди прагнуть зануритися, а деякі – прийняти хрещення у священних водах Йордану. З цією метою уряд Ізраїлю виділив місце, де був побудований комплекс.

Омовіння у святих водах ріки Йордан

Пізніше, у результаті археологічних розкопок на території Хашемитського королівства, міжнародна група вчених дійшла висновку, що місце Хрещення – в селищі Ваді аль-Харар, що у Йорданії. Розкопки проходили уздовж східного берега річки Йордан, недалеко від місця впадіння у Мертве море. Місце хрещення виявилося на сорок метрів на схід сьогоднішнього Йордану, тому що у V столітті річка змінила своє русло.

За іншою, більш ранньою версією, місце Хрещення розміщується неподалік від Ваді аль-Харар на західному березі річки Йордан, на території Ізраїлю, на околицях Каср-ель-Яхуд (Палестинська автономія).
Але насправді опис того місця, де був охрещений Христос, є тільки в Євангелії від Іоанна. У ньому йдеться, що Іоанн Хреститель проповідував і хрестив недалеко від селища Віфанія на верхньому Йордані. ВІДЕО

Місце Хрещення Ісуса Христа, селище Ваді аль-Харар, Йорданія

Мені здається, неважливо, на якому боці Йордану перебуває людина, чи то у містечку Ярденіт, чи на 150 метрів вище або нижче… У день Хрещення Господнього, 19 січня, під час молебню, що його очолює Єрусалимським Патріарх Феофіл, щорічно відбувається чудо: води річки Йордан повертаються назад і течуть у протилежний бік. Це підтверджує присутність Божої благодаті у водах річки Йордан. Сотні тисяч паломників приїздять до Йордану і, занурившись, по вірі своїй дістають те, що просять у Бога.

На меморіальній стіні біля входу в Ярденіт різними мовами написано:
«І сталося тими днями, прийшов Ісус з Назарету Галілейського, і від Іоанна христився в Йордані. І зараз, коли Він виходив із води, то побачив Іоанн небо розкрите, і Духа, як голуба, що сходив на Нього. І голос із неба почувся: Ти Син Мій Улюблений, у Якому Моє благовоління» (Мк. 1, 9-11)

Київський храмовий комплекс із християнськими хрещенськими купелями розміститься біля підніжжя Києво-Печерської лаври. Наскільки ця територія відповідає історичному місцю хрещення киян? На які наукові джерела ви опираєтеся?

Ми обмірковували питання, наскільки обране нами місце відповідає справжньому. Багато істориків кажуть про те, що місце Хрещення було там, де річка Почайна впадала в Дніпро. Це територія Подолу. На цьому місці стоїть Іллінська церква, що діє й понині.

На жаль, ми не можемо побудувати храмовий комплекс на Набережному шосе. Такої можливості немає ні в архітектурному, ні в технічному плані. Ми вивчили карту Києва й звернули увагу на Старонаводницький парк. Це місце повністю відповідає нашому задуму.

По-перше, це місце розміщується біля підніжжя Лаври. По-друге, там уже є пам’ятник засновникам Києва – символ столиці, відомий не тільки киянам, але й гостям міста.

Макет діорами «День Хрещення Русі»

Довідка УНІАН-Релігії. Згідно з «Повістю минулих літ», 6496 року «від створення світу» (тобто приблизно 988 року) Київський князь Володимир Святославич вирішив охреститися від Константинопольської Церкви. Після чого духівництво, яке відрядив Константинопольський Патріарх Миколай II Хрисоверг, охрестило київських людей у водах Дніпра і (або) Почайни. Згідно з літописом, князь під час хрещення свого народу промовив таку молитву:

Боже великий, сотворивый небо и землю! При́зри на новыя люди сия и даждь им, Господи, уведети Тебе, истиннаго Бога, якоже уведеша Тя страны христианския, и утверди в них веру праву и несовратну, и мне помози, Господи, на супротивнаго врага, да надеяся на Тя и Твою державу, побежю козни его!

СПОДІВАЄМОСЯ, ЦЕ МІСЦЕ СТАНЕ ХРЕЩЕНСЬКОЮ КУПІЛЛЮ ДЛЯ ВСЬОГО ПРАВОСЛАВНОГО ЛЮДУ

Після реєстрації шлюбу молодята, як правило, несуть квіти до пам’ятника засновникам Києва. Це стало вже доброю традицією. Пам’ятник стоїть у ста метрах від майбутнього хрещенського комплексу…

Так, це вже добра традиція, і ми певні, що багато молодят вирішать і повінчатися, і охрестити своїх майбутніх дітей у храмовому комплексі на березі Дніпра!

Біля майбутнього храму немає житлового масиву, до того ж неподалік –Лавра. Хто, на вашу думку, стане парафіянами нового храму?

Це будуть як воцерковлені люди, так і люди невоцерковлені. Основна місія цього проекту – просвітня, місіонерська. Коли люди прийдуть туди, вони неодмінно доторкнуться і до церковної історії, і до історії нашої держави, і в цілому до історії всієї східнослов’янської цивілізації. Якщо хоча б у декількох душах відбудеться переворот, і якась людина навернеться до Бога, й інакше – за законом Божим почне сприймати світ, гадаю, це буде великим благом для неї, і для усіх довкола.

КОЛИ ПОЧИНАЮТЬ ПРАВИТИ БОЖЕСТВЕННУ ЛІТУРГІЮ – УСЕ НАВКОЛО ПОКРИВАЄТЬСЯ БЛАГОДАТТЮ

Ідея чудова, але чи не виникає у вас побоювань, що місце стане занадто світським, навіть «попсовим»? Наприклад, зараз там часто-густо можна побачити хмільних гостей…

У Києві є нові храми, побудовані в парках, де люди звикли відпочивати.
І відпочивати по-різному… у парках люди часто вживають пиво, залишають після себе сміття. Але вже помічено: тільки-но зводиться храм, люди одразу ж заходжуються облаштовувати навколишню територію. З’являються матусі з дітьми, усе змінюється. Тільки-но у церкві починають правити Божественну літургію – усе навколо теж покривається благодаттю. І все навколо храму стає красивим, чинним, шляхетним.
А для людей невоцерковлених комплекс буде мати велике культурно-історичне значення.

Фасади комплексу

Згідно із традицією Ярденіта, паломникам заборонено занурюватися у води святої річки Йордан у купальниках. Атмосфера там дуже благочестива і зворушлива. Для занурювання пропонують придбати спеціальну білу сорочку. Чи будете ви дотримуватися цієї традиції?

Неодмінно! Це буде свого роду навіть туристична атрибутика. У Ярденіті продаються чотири-п’ять видів таких сорочок. Вони дуже красиві, пошиті у вигляді тунік, із зображенням Хрещення Господнього. У мене їх декілька. Щоразу, коли занурююся в річку Йордан, залишаю на пам’ять. До речі, помічено – якщо сорочку, в якій занурювався, потім людина надягне у скрутний для неї час і стане на молитву, то відчує полегшення.

За традицією, у річку Йордан занурюють сім разів, з головою. («І пішов він і занурився в Йордані сім разів, за словом чоловіка Божого, і оновилося тіло його, як тіло малої дитини, і очистився. – 4 Цар., 5:14»). Але коли занурюватися на Хрещення, узимку, потрібен комфорт…

У нас кліматичні умови не такі, як в Ізраїлі, де температура нижче мінус 2 градусів не опускається. У нас буває й мінус 20. Ми це враховуємо.
Це буде комфортне місце. Для охочих зануритися у Дніпро або прийняти хрещення у дніпровських водах, у комплексі будуть комфортабельні роздягальні.

Що планується розмістити в музеї Православ’я? Які там будуть експонати?

Важливою частиною музею стане діорама Хрещення Русі, що відтворює події 988 року. Своїми розмірами вона буде, як діорама «Штурм Сапун-Гори 7 травня 1944 року» у Севастополі, відома як найбільша у світі. Звичайно, ми будемо застосовувати новітні візуальні технології.

Щодо експонатів, сподіваємося, нам пощастить знайти розуміння з музеями, будемо проводити у нас виставки, експозиції. Наша організація має багато друзів серед фахівців музейної справи, колекціонерів…

ХРАМ ПОТРІБЕН, ЩОБ ЯКОМОГА БІЛЬШЕ ЛЮДЕЙ ПРИЙШЛО ДО БОГА

Що в комплексі буде ще, крім храму й музею?

Дзвіниця, трапезна, невелика сувенірна крамниця.

Ми внесли в проект алею історичних особистостей, де будуть розміщені фрески або мозаїчні зображення людей, у тому числі й святих, які відіграли значну роль у становленні Київської Русі, у православному житті нашого народу. Такого більше ніде нема, і це стане ще однією родзинкою проекту.

Центральний вхід у храм

Досить масштабний проект… Чи є ще десь такі комплекси?

Комплексів, подібних нашому, точно ніде нема, він унікальний.

Особливо відзначу роль автора проекту храму – архітектора Андрія Миргородського, у якого, як на мене, дар від Бога. Андрій запропонував створити цей комплекс у вигляді хреста, якщо дивитися на комплекс зверху.

До храму, насамперед, повинен бути комфортний доступ. Тим більше, що ми будуємо не монастир. Це буде, як я казав, великий парафіяльний храм. У нас у Києві такого великого парафіяльного храму поки нема.
Наша організація і сам проект має свого духівника – це настоятель монастиря Свято-Покровської Голосіївської пустині архімандрит Ісаакій. Цей проект є результатом спільних обговорень з багатьма фахівцями, у тому числі й з духовенством. Проект благословив Предстоятель Української Православної Церкви Блаженніший Митрополит Володимир. На нашу думку, цей проект наразі досить досконалий для того, щоб саме в такому форматі розпочинати його реалізацію.

Ви відзначили, що храмовий комплекс буде виконувати, окрім усього, ще й просвітню, і туристичну функції…

Як туристична домінанта він, безумовно, буде виділятися навіть у такому великому туристичному центрі, яким є Київ.

І стане конкурентом Києво-Печерській лаврі?

Абсолютно ні. Лавра заснована 1051 року, за князя Ярослава Мудрого і є одним із найдавніших монастирів Київської Русі.
Наш храм новий, хоча він буде побудований у давньоруському стилі. Але ми претендуємо і на те, що це буде знаковий об’єкт і з культурно-просвітнього погляду.
Ми будуємо символ. Символ нашої віри, історії й народу.

Можливо, це місце ввійде в туристів у список обов’язкових для відвідування: відвідати Володимирську гірку, пройтися Андріївським узвозом, приїхати в лавру й спуститися до храмового комплексу, аби зануритися у води Дніпра…

Традиція місця – цілком може бути. Сподіваюся, багато гостей Києва захочуть там побувати!

Інтер`єр майбутнього храму

КОЛИ ПОЧИНАЄТЬСЯ БУДІВНИЦТВО ХРАМУ, ГОСПОДЬ ПОСИЛАЄ ПОТРІБНИХ ЛЮДЕЙ

Чула про те, що взяти участь у будівництві зможе кожен охочий.

Як правило, коли починається будівництво храму, Господь посилає потрібних людей.
Ми дуже хочемо, щоб цей храм був побудований саме так – усім миром. Це, і за своєю суттю, і за змістом – народний проект, а отже і будувати повинен сам народ. Якщо хтось захоче взяти участь у будівництві, доклавши своєї фізичної праці, така можливість буде неодмінно.

Але набирати волонтерів будемо на ділянки робіт, які не вимагають фахових навичок. Можливо, це благоустрій території, робота для різноробів. Якщо прийдуть професіонали, їм теж знайдеться застосування. Якщо бажаєте, приїжджайте, розташовуйтесь, працюйте. Нехай Бог помагає. До участі в будівництві ми запрошуємо студентську молодь, і тому на час канікул для молодих будівельників ми обладнаємо міжнародний молодіжний табір – наметове містечко на Трухановому острові, що недалеко від місця майбутнього будівництва.

У кожного буде можливість закласти в стіну храму свою цеглинку?

Так, і цю можливість ми вважаємо найважливішою і найголовнішою – такою, що об’єднує людей.

По яку допомогу ви ще звертаєтеся до людей сьогодні?

Прохання до всіх православних християн молитися про те, щоб Господь скерував, щоб усе задумане здійснилося.

У нас є ідея міжнародного телемарафону. Як тільки буде розв’яжемо питання з оформленням дозвільної документації, ми його проведемо.
Можливо, він буде цілодобовим. На ньому ми розповімо усьому православному світу про ініціативу будівництва, оголосимо про збір коштів і про волонтерську діяльність.

На завершення хочу ще раз відзначити, що ми робимо не суто церковний проект. Так, він у першу чергу – церковний, але більшою мірою – культурний. Одне з наших завдань – залучити людей, які люблять свою історію, не байдужі до християнства, але поки перебувають поза церковним середовищем.

Переконаний, що всі люди, які візьмуть участь у будівництві й реалізації цього проекту, після його завершення відчують, що життя проживається не даремно!
Покладаємо свої сподівання на Бога, Господь все скерує!

Бесіду вела Ярослава Парака – для «УНІАН-Релігії»