Свято-Покровський Голосіївський монастир

5 листопада 2023 року Блаженнішому Митрополиту Київському і всієї України Онуфрію виповнилось 79 років. Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ підготував добірку думок Блаженнішого Митрополита Онуфрія, висловлених ним у проповідях, інтерв’ю та зверненнях протягом минулих років

Про стійкість у вірі

Від нашої стійкості у вірі, від нашої вірності Церкві, вірності її вченню та канонічному переданню залежить майбутнє Православ’я в Україні. Незважаючи на всі негаразди, ми маємо свідчити і своїм словом, і своїм життям про Христа, про любов та прощення, про святість та моральну чистоту, ми маємо нести слово Боже нашому народу. Ми маємо підносити щиру молитву Богу за нашу Церкву та за нашу країну.

Про духовний обов’язок

Ми не завжди можемо знати Промисел Божий у власному житті, задля чого послане те чи інше випробування. Але наш благословенний обов’язок — змінювати на краще своє гріховне життя та духовно зростати в християнських чеснотах.

Про любов

Бог є Любов, і любов має красиву властивість – не замикається у собі, а прагне, щоб інші творіння були причасниками її.

Якщо людина не виконує першу заповідь — не любить Бога, то вона не може любити ближнього. Любов до ближнього подібна до любові до Бога. Якщо я не маю любові до Бога, то до чого моя любов до ближнього буде подібна? Якщо людина не має любові до Бога, то її любов до ближнього є комерцією. Це є завжди щось “я даю тобі в надії, що ти мені повернеш таке саме, а може й більше”. Любов духовна — жертовна.

Про виконання Заповідей Божих

Заповіді Божі — це не капризи Бога. Потрібно спонукати себе жити за заповідями Божим, попри усі труднощі. Навіть якщо вони сьогодні не модні, якщо над ними сьогодні, може, і сміються або глузують, не треба на це дивитися.

І піст, і молитва, і все інше, що Заповіді Божі кажуть нам робити — прощення, смирення, терпіння — все це благо для самої людини. Цими законами Бог показує нам, як ми повинні жити, щоб бути подібними до Нього і від цього насолоджуватися блаженством, щастям і миром, які має той, хто подібний до Бога, які має в собі Бог, і які Він дарує тому, хто подібний до Нього.

Про Божу Матір

Божа Матір є Покровителькою всіх людей і молиться за кожного. Блаженна та людина, яка знає про це та шанує Пресвяту Діву Марію як Богородицю, як Матір всіх, як свою Матір. І погано тій людині, яка цього не знає. Вона просто не знає, чого позбавляє себе.

Коли ми просимо Божу Матір: “Допоможи нам, помолися за нас, спаси нас!” – тоді Вона молиться за нас Спасителю. І Господь дає нам велику, всесильну благодать, що зміцнює нас у наших випробуваннях, які ми переносимо під час нашого земного життя.

Про молитву

Буває, людина почула якусь пісню, і вона засіла в голові – крутиться, крутиться… А молитва, яку людина читає кожен день і старається читати всім серцем, всією душею, не заходить так у розум. Тому що людина більш схильна до зла, і зло до нас легше приліпляється, ніж добро. Але ми повинні змушувати себе любити Бога перш за все, любити ближнього, прощати ближньому, молитися, поститися, робити добрі справи, допомагати сиротам, вдовам, престарілим людям.

Молитва живить нашу душу. Якщо молитви немає, то і душа вмирає.

Нехай молитва буде невелика спочатку, але вона повинна бути. Прокинувся вранці – перехрестився, став перед образами – перехрестився, прочитав три рази молитву Богородиці, “Вірую”. Потім у Молитвослові ранкову та вечірню молитви, а потім Євангеліє, Псалтир. Згодом людина привчає себе до постійної молитви. Куди йде, читає молитву Іісусову: “Господи Іісусе Христе, Сине Божий, помилуй мене грішного!”

Про монахів

Нікого не треба осуджувати у своєму житті, особливо монаха. Тому що падіння його бачать всі, та навіть роблять з нього більше, ніж воно є насправді. А його покаяння, виправлення бачить тільки Бог.

Хто боровся, той знає, що не завжди перемагає, обов’язково десь спотикається, падає, потім встає. Всі монахи борються з собою, інакше людина не може жити в монастирі. А ще всі монахи моляться за весь світ і за нас грішних, щоб Бог послав благословення всім нам.

Про світ та диявола, які борються з людиною

Проти людини, яка йде шляхом спасіння до Бога, завжди виступає світ та диявол. Світ вимагає від людини віддавати кращі сили, час, аби вона не молилася та не служила Богові. Коли людина відвертається від Бога, то повертається до диявола і сама собі шкодить. Якщо Господь говорить, що не хоче, щоб людина відверталася від Нього, то не тому, що Йому потрібна наша присутність. Нам це потрібно. Бути повернутим лицем до Бога – значить молитися, поститися, читати Священне Писання та змушувати себе робити добрі справи, навіть якщо не хочемо. Тоді Божа сила, Божа благодать буде охороняти нас від усіх спокус, які зустрічаються на шляху.

Про перенесення скорбот

Вдячність Богу за все, що Він попускає, приносить нам користь. Скорботи бувають великими, малими, довгочасними, короткочасними, але всі вони несуть із собою гіркоту. Якщо людина приймає скорботу як ліки від Бога, то вона перетворюється на корисну для людини. Тому ми повинні дякувати Богу за все, що Він попускає: за солодке, за гірке, за труднощі, випробування, – бо все це ліки для нашого зцілення.

Про справжній патріотизм

Господь сказав, що всі пристрасті виходять із людського серця, їхня причина в нас самих, а не зовні. А життєві обставини – лише фон, який може посприяти або завадити розвитку пристрасті. Сьогодні ми багато говоримо про «нову, кращу Україну», однак тільки критикуємо один одного. Якщо ми хочемо бути патріотами своєї держави, то повинні боротися зі своїми недоліками. Я повинен боротися з самим собою! Якщо кожен із нас буде цим займатися, то ми дійсно будемо ставати кращими всі і наша країна буде ставати кращою.

Джерело: Офіційний сайт Української Православної Церкви