Священномученик Євсевій, єпископ Самосатський, твердо стояв за православне сповідання, утверджене на Першому Вселенському Соборі в Нікеї в 325 році, за що зазнавав переслідувань від аріан, які неодноразово позбавляли його кафедри та виганяли на заслання. Імператор Констанцій (337–361), покровитель аріан, дізнавшись про те, що у святителя Євсевія зберігається соборний акт про обрання на Аніохійську кафедру православного архієпископа Мелетія, послав до нього наказ віддати цей акт. Святитель рішуче відмовився виконати його. Розгніваний імператор звелів передати йому, що якщо він не віддасть акт, то йому відсікуть праву руку. Святий Євсевій простягнув посланцеві обидві руки зі словами: «Відсікіть, але акту Собору, в якому викривається злоба і беззаконня аріан, я не віддам». Імператор Констанцій здивувався сміливості єпископа, але не завдав йому шкоди.
Коли після Констанція зацарював Юліан Відступник (361–363), настав ще тяжчий час: почалося відкрите гоніння на християн. Святитель Євсевій, приховуючи свій сан, в одязі воїна пройшов через всю Сирію, Фінікію та Палестину, утверджуючи християн у православній вірі. Він поставляв до спорожнілих церков священників і дияконів, рукопокладав єпископів, котрі відкидали аріанську єресь.
Після загибелі Юліана Відступника престол посів благочестивий цар Іовіан (363–364), під час правління якого гоніння припинилося. Повернушись із заслання, архієпископ Мелетій за порадою святого Євсевія в 379 році скликав в Антіохії Помісний Собор. У ньому взяли участь двадцять сім єпископів, і на ньому було підтверджено православне віровчення, прийняте на Першому Вселенському Соборі. Аріани, боячись твердих сповідників православ’я — святителів Мелетія, Євсевія і Пеланія, котрі користувалися великою повагою імператора, поставили свої підписи під соборним визначенням.
364 року почалося правління аріанина Валента (364–378). Православні знову стали піддаватися переслідуванням. Святий Мелетій був вигнаний до Вірменії, святий Пелагій був засланий до Аравії, а святий Євсевій був засуджений на ув’язнення у Фракії. Отримавши царський указ, святитель Євсевій вночі поїхав із Самосати, аби запобігти збуренню народу, який його шанував.
Довідавшись про від’їзд єпископа, віряни наздогнали його і з плачем благали повернутися. Святитель відмовився виконати прохання пастви, сказавши, що слід підкорятися чинній владі. Він переконував пасомих твердо дотримуватися православ’я, благословив їх і вирушив до місця заслання.
На Самосатську кафедру був посланий аріанин Євномій, однак народ не прийняв єретика. Православні не ходили до храму та уникали зустрічі з ним. Єретик-аріанин зрозумів, що не зможе привабити до себе самосатську паству.
Посівши престол, імператор Граціан (375–383) повернув із вигнання всіх православних архієреїв, котрі постраждали за часів правління прихильників аріан. Святитель Євсевій також повернувся до Самосати і продовжив працю для церковного благоустрою. Разом зі святим Мелетієм вони поставляли замість аріан православних архієреїв і священнослужителів.
Близько 380 року святитель Євсевій прибув до аріанського міста під назвою Доліхіни, аби поставити в ньому православного єпископа Марина. Жінка-аріанка скинула з даху черепицю, яка пробила голову святителю. Помираючи, він за прикладом Спасителя простив їй провину і просив людей не чинити їй зла.
Тіло святителя Євсевія було перенесене до Самосати і з плачем поховане його паствою. На місце святителя був зведений його племінник, блаженний Антіох, і Самосатська Церква продовжувала твердо сповідувати православну віру, насаджену трудами святого священномученика Євсевія.
Джерело: Офіційний сайт Української Православної Церкви
| Святитель Лука Войно-Ясенецкий: «…кто во Христе, тот новая тварь» | <-- | --> | Старец Паисий Святогорец. Милостыня помогает усопшим. |
