Блаженний Давид народився на Сході, як зоря богосвітла, цілий світ осяяв. З дитячих років, повстримністю пристрасті тілесні умертвивши, ангелом у тілі себе показав. Намет поставив під мигдалевим деревом, усіх, що до нього приходили, як птах доброголосий, корисними словами звеселяв.
Мав же розум свій завжди у височінь божественну спрямований, тому й чудесною співдією збагатився, і став стовпом церкви світозорим, усіх просвітлював чудесами. Морозом і спекою сонця морений, став безпристрасний.
І, тому що вогонь бажань тілесних у собі погасив, то й від вогню матеріального не обпалювався. Розжарене вугілля в руку взявши й ладан поклавши, перед царем вийшов і кадив біля нього. Те бачивши, цар здивувався — поклонився до ніг йому. І кожну людину цей угодник Божий життям і чудами здивував — радіючи, відійшов до Бога, якого ж змолоду полюбив.
Джерело: Офіційний сайт Української Православної Церкви
| Про шлюби і «шлюби»: навіщо сучасній людині традиційна сім’я? (рос.) | <-- | --> | Святая мученица Агриппина |
