Найменування Галатської ікони Божої Матері походить від назви одного з районів Константинополя – Галата. Припускають, що спочатку святий образ перебував у монастирі, спорудженому на честь святої ікони, який проіснував до ХVII століття. У деяких історичних документах XIX століття є згадка про те, що Галатська ікона перебувала в Пергії, або Піргії (грецькою – “вежі”), проте даних про існування подібного монастиря в межах Константинополя немає. Є припущення, що під місцем, названим вежею, і, відповідно, місцем перебування святого образу, мається на увазі церква Богородиці Кастеліотісси в Галаті.
У російських джерелах згадка Галатської ікони Пресвятої Богородиці трапляється в XIX столітті. Явище ікони Божої Матері в Константинополі описано в книзі Снессоревої “Земне життя Пресвятої Богородиці”.
Точний список із Галатського образу, який вважають чудотворним, перебував у Москві, у церкві святителя Тихона, біля Арбатських воріт. Список був виконаний майстрами Збройової палати в XVII столітті. Після закриття храму в 20-х роках XX століття Галатську ікону Божої Матері спочатку передали до Антирелігійного музею мистецтв на території Донського монастиря, а потім (1935 року) – до Державної Третьяковської галереї.
Зображення Божої Матері на Галатській іконі належить до іконографічного типу поясної “Одигітрії”. Божественне Немовля, вбране в довгий хітон і з благословляючою десницею, зображене сидячим на лівій руці Пречистої Діви, мафорій на Якій прикрашений золотим орнаментом. Особливістю ікони є зображення царських регалій: скіпетра в Богоматері та держави в Богонемовляти; на головах Їхніх – царські вінці.
Джерело: Офіційний сайт Української Православної Церкви
| Преподобна Марфа, мати Симеона Дивногорця | <-- | --> | Святитель Лука Войно-Ясенецкий: О честолюбии |
