Святий Єміліан був рабом високопосадовця із міста Доростол, що на березі Дунаю (нині болгарське місто Сілістра) і таємним християнином. Обурений жорстоким указом імператора Юліана Відступника про гоніння на християн, він проникнув до язичницького капища, розбив молотком статуї ідолів, перекинув вівтарі та світильники і вийшов, ніким не помічений.
Невдовзі язичники виявили, що капище розгромлено. Розлючений натовп став бити одного селянина, який випадково проходив повз. Тоді святий Єміліан голосно крикнув, щоб не чіпали невинну людину, і сказав, що капище зруйнував він. Його схопили й повели до судді Капітоліна.
За наказом сановника святого Єміліана довго і нещадно били, а потім засудили на спалення. Кинутий у багаття, він не загинув, водночас полум’я обпалило багатьох язичників, які стояли навколо. Коли багаття згасло, святий Єміліан ліг на вугілля, що догорало, і з молитвою віддав дух свій Господу († 363).
Згодом у Константинополі було збудовано церкву на честь святого мученика Єміліана, куди були перенесені його святі мощі.
Джерело: Офіційний сайт Української Православної Церкви
| Святой мученик Мамант | <-- | --> | Преподобный Серафим Саровский. Из бесед о цели христианской жизни |
