Сім ефеських отроків: Максиміліан, Іамвліх, Мартиніан, Іоанн, Діонісій, Єксакустодіан (Константин) та Антонін — жили в III столітті. Святий Максиміліан був сином ефеського градоначальника, а решта шість юнаків були синами інших знатних ефеських громадян. Юнаки були друзями з дитинства і всі перебували на військовій службі.
Коли імператор Декій (249–251) прибув до Ефеса, він наказав усім громадянам з’явитися для принесення жертви язичницьким божествам; на непокірних очікували муки і смертна кара. За доносом тих, хто шукав прихильності імператора, до відповіді були покликані і сім ефеських отроків.
Поставши перед імператором, святі отроки сповідали свою віру в Христа. З них негайно було знято знаки військової відзнаки, а саме військові пояси. Однак Декій відпустив їх на свободу, сподіваючись, що вони змінять рішення за той час, поки він перебуває в поході.
Юнаки пішли із міста і сховалися в печері гори Охлон, де проводили час у молитвах, готуючись до мученицького подвигу. Наймолодший із них, святий Іамвліх, одягаючись у жебрацьке лахміття, ходив до міста і купував хліб. Під час одного із таких виходів він почув, що імператор повернувся і їх шукають, щоб представити на суд. Святий Максиміліан надихнув друзів вийти з печери і добровільно прибути на суд.
Дізнавшись, де ховаються отроки, імператор велів закласти вхід до печери камінням, щоб отроки померли в ній від голоду і спраги. Двоє із сановників, присутніх під час замурування входу в печеру, були таємними християнами. Бажаючи зберегти пам’ять про святих, вони вклали серед каміння запечатаний ковчежець, у якому були дві олов’яні дощечки. На них були написані імена семи отроків та обставини їхніх страждань і смерті.
Але Господь навів на отроків дивовижний сон, що тривав майже два століття. До того часу гоніння на християн припинилися, хоча за святого благовірного царя Феодосія Молодшого (408–450) з’явилися єретики, які відкидали воскресіння мертвих у Друге Пришестя Господа нашого Іісуса Христа. Одні із них говорили: «Як може бути воскресіння мертвих, коли не буде ні душі, ні тіла, бо вони будуть знищені?» Інші стверджували: «Самі лише душі матимуть відплату, тому що неможливо тілам повстати й ожити після тисячі років, коли не залишиться від них і праху». Тоді-то Господь і відкрив таємницю очікуваного воскресіння мертвих і майбутнього життя через Своїх сім отроків.
Коли власник ділянки землі, на якій знаходилася гора Охлон, почав кам’яне будівництво, робітники розібрали вхід до печери. Господь оживив отроків, і вони прокинулися, немов від звичайного сну, не підозрюючи, що минуло майже двісті років. Тіла їхні й одяг були зовсім нетлінні.
Готуючись прийняти муки, юнаки доручили святому Іамвліху ще раз купити їм хліба в місті для підкріплення сил. Підійшовши до міста, юнак здивувався, побачивши на воротах святий хрест. Почувши ім’я Іісуса Христа, яке вільно вимовлялося, він засумнівався, що прийшов до свого міста. Розплачуючись за хліб, святий юнак подав торговцю монету з зображенням імператора Декія, і його затримали, як того, хто приховав скарб старовинних монет.
Святого Іамвліха привели до градоначальника, у якого тоді перебував Ефеський єпископ. Слухаючи здивовані відповіді юнака, єпископ зрозумів, що Бог відкриває через нього якусь таємницю, і сам вирушив разом з народом до печери. Біля входу в неї єпископ вийняв із купи каміння запечатаний ковчежець і відкрив його. Він прочитав на олов’яних дощечках імена семи отроків і обставини замурування печери за велінням імператора Декія. Увійшовши до печери й побачивши в ній живих отроків, усі зраділи і зрозуміли, що Господь через пробудження їх від довгого сну відкриває Церкві таємницю воскресіння мертвих.
Невдовзі сам імператор прибув до Ефеса і розмовляв з юнаками в печері. Тоді ж святі отроки на очах у всіх схилили голови на землю і знову заснули, цього разу до загального воскресіння. Імператор хотів кожного із них покласти в дорогоцінну раку, але, з’явившись йому уві сні, святі отроки сказали, щоб тіла їхні були залишені в печері на землі.
| Святой праведный Алексий Бортсурманский | <-- | --> | Святые семь отроков Ефесских |
