Священномученик Іриней, єпископ Ліонський, народився 130 року в місті Смирні. Там він здобув блискучу освіту, вивчивши поезію, філософію, риторику і всі інші науки, які вважалися необхідними для світського юнака. Його наставником в істинах християнського вчення був учень апостола Іоанна Богослова святитель Полікарп Смирнський (пам’ять 23 лютого). Він же охрестив юнака, висвятив його згодом на пресвітера і послав у галльське місто Лугдун, нині Ліон у Франції, до старого єпископа Пофіна.
Невдовзі святому Іринею було дано відповідальне доручення: доставити святому папі Римському Єлевферію (177–190 рр.) лист сповідників. Під час його відсутності були кинуті у в’язниці всі видатні християни. 178 року, через рік після мученицької кончини єпископа Пофіна, святителя Іринея обрали єпископом міста Лугдуна. «За короткий час, — писав про нього святитель Григорій Турський, — він своєю проповіддю перетворив весь Лугдун на місто християнське!»
Коли вщухли гоніння на християн, святитель виклав православне віровчення в одному із основних своїх творів під назвою «Викриття і спростування лжеіменного знання», або скорочено «П’ять книг проти єресей». У той час виникла низка релігійно-філософських гностичних учень. Гностики (від грецького слова «гнозис», тобто «знання») навчали, що Бог не може воплотитися, бо матерія недосконала і є носієм зла. Син Божий є лише витіканням (еманацією) Божества. Разом з Ним із Божества виходить ієрархічна низка сил, еонів, сукупність яких становить «плірому», тобто «повноту». Світ створений не самим Богом, а еонами або «деміургом», який нижчий за «плірому».
На спростування цієї єресі Валентина святитель Іриней розвинув православне вчення про спасіння. «Слово Боже, Іісус Христос, Господь наш, з невимовної доброти Своєї став тим, що і ми, аби нас зробити тим, що є Він… — Навчав святитель Іриней, — Іісус Христос, Син Божий, з величезної любові до Свого творіння зглянувся і народився від Діви, через Себе Самого з’єднуючи людину з Богом». Через Боговоплочення творіння стає відповідним і співтілесним Синові Божому. Спасіння полягає в обоженні людини.
Спростовуючи вчення іншого єретика, Маркіона, який заперечував Божественність Старого Завіту, святитель розвинув вчення про Єдине Джерело Старого і Нового Завітів: «Один і той самий Дух Божий, Котрий через пророків сповіщав, яким мало бути пришестя Господа, — писав святитель. — Він же через апостолів проповідував, що прийшла повнота часів усиновлення і наблизилося Царство Небесне».
Істинність церковного вчення святитель Іриней обґрунтував приємством єпископату, а також тим, що Церква давніша за всіх єретиків. «Кожен, хто бажає знати істину, повинен звернутися до Церкви, тому що апостоли тільки їй одній повідомили Божественну Істину. Вона є двері до життя».
Сприятливий вплив справив святитель Іриней у суперечці про святкування Великодня. У Малоазійській Церкві зберігалася традиція святкувати Святу Пасху 14 нісана, незалежно від того, на який день воно припаде. Святий папа Віктор (190–202 рр.) владно вимагав однаковості, і його різкі вимоги могли викликати розкол. Від імені галльських християн святитель Іриней писав папі, що не можна допускати розкол через традиції, насамперед необхідно дорожити церковним миром.
За царювання імператора Севера (193–211 рр.) святитель Іриней у 202 році був усічений мечем за сповідування віри.
Джерело: Офіційний сайт Української Православної Церкви
| О любви ко Христу | <-- | --> | Священномученик Ириней, епископ Лионский |
