Мучениця Шушаніка (Сусанна), княгиня Ранська († 475 р.), була дочкою відомого вірменського воєначальника Вардана. Справжнім її ім’ям було Вардандухт, на честь батька, а пестливим було Шушаніка. З дитячих років свята Шушаніка вирізнялася богобоязливістю і благочестям.
Вона вийшла заміж за пітіахша, тобто правителя прикордонних областей у Грузії, Варскена. Він, зрадивши Христа, став віровідступником. У восьмий рік правління перського шаха Пероза Варскен вирушив до Ктезіфона, де була його резиденція, і став маздеїстом, тобто вогнепоклонником, щоб догодити шахові. Дізнавшись про це після повернення чоловіка, свята Шушаніка не побажала продовжувати подружнього життя з відступником від Бога. Вона залишила палац і стала жити в невеликій келії недалеко від палацової церкви.
Духівник цариці Яків Цуртавелі, згодом автор її житія, оповідає, що вона, дізнавшись про намір чоловіка вдатися до сили, сповнилася рішучості твердо стояти у вірі, незважаючи на жодні вмовляння, погрози і муки. Відкинувши домагання Варскена, вона 8 січня 469 року зазнала побиття і була закута в кайдани, а 14 квітня 469 року була ув’язнена до темниці фортеці, де перебувала шість з половиною років. «Шість років вона пробула в ув’язненні і прикрасилася чеснотами: постом, неспанням, стоянням на ногах, неослабними поклонами і безперервним читанням книг. Вона стала духовною цевницею, яка освячувала і прикрашала темницю».
До темниці приходило багато стражденних, і «кожен, по молитвам блаженної Шушаніки, отримував від людинолюбного Бога те, чого він потребував: бездітні — дітей, хворі — зцілення, сліпі — прозріння». Тим часом Варскен навернув у вогнепоклонство дітей святої Шушаніки, які переставали відвідувати ув’язнену матір.
На сьомому році ув’язнення у святої Шушаніки відкрилися на ногах і тілі виразки. Джоджик, брат пітіахша Варскена, довідавшись, що блаженна Шушаніка наближається до смерті, проник до темниці разом зі своєю дружиною і дітьми й просив у святої: «Прости нам провину нашу і благослови нас». Свята Шушаніка простила і благословила, сказавши: «Усе тутешнє життя швидкоплинне і непостійне, мов квітка польова; хто посіяв, той і пожав; хто витрачав для жебраків, той зібрав; хто пожертвує собою, той знайде…»
Напередодні блаженної кончини святої мучениці її відвідали у в’язниці католикос-архієпископ Грузії Самуїл I (474–502 рр.), єпископ Іоанн і духівник мучениці Яків Цуртавелі, яких протягом усіх шести років постійно провідував та втішав її. Придворний єпископ Афоц (Фотій) причастив святу Шушаніку. Її останніми словами були: «Благословенний Господь Бог мій, бо з миром і лягла, і заснула». Смерть блаженної мучениці настала 17 жовтня, на свято мучеників безсрібників Косми та Даміана, і саме цього дня стародавня Церква святкувала її пам’ять.
Мощі святої мучениці Шушаніки спочивали спочатку в храмі міста Цортага. Цортазький храм через деякий час перейшов у відання вірменського єпископа-монофізита, і католикос-архієпископ Грузії Самуїл IV (582–591 рр.) переніс святі мощі Шушаніки до міста Тбілісі. Там у 586 році їх було покладено в боковому вівтарі Метехської церкви, з південного боку вівтаря. Імовірно, у зв’язку з цим пам’ять святої Шушаніки було перенесено з 17 жовтня на 28 серпня.
Джерело: Офіційний сайт Української Православної Церкви
| Первая исповедь | <-- | --> | Железное стояние преподобного Иова Почаевского |
