Святитель Геннадій, патріарх Царгородський, був поставлений на престол Константинопольської Церкви 458 року, у часи правління святого благовірного царя Льва Великого (457–474 рр.). Про його життя відомо із книги “Луг духовний”, де були записані розповіді ченців обителі Салама, що поблизу Александрії, преподобних Софронія та Іоанна. Ці ченці за патріарха Геннадія були кліриками Константинопольської Церкви.
Святитель Геннадій вирізнявся лагідністю, терпінням, чистотою і стриманістю. Про силу його молитви можна судити із такого випадку. У константинопольській церкві святого мученика Єлевферія був негідний клірик Харисим, який проводив життя в лінощах та нечистоті й навіть займався розбоєм і чаклунством. Святитель Геннадій довго з лагідністю і терпінням умовляв його, але Харисим не змінював своєї поведінки. Патріарх вдався до суворості і повелів дати негідному клірику декілька ударів для напоумлення. Але і після покарання він не виправився.
Тоді святитель Геннадій доручив своєму посланцю звернутися від його імені до святого мученика Єлевферія (пам’ять 4 серпня), у церкві якого служив Харисим. Прийшовши до храму, посланець патріарха став перед вівтарем, простягнув руку до гробу мученика і сказав: “Святий мученику Єлевферію! Патріарх Геннадій сповіщає тобі через мене грішного, що клірик Харисим, який служить у твоєму храмі, чинить багато беззаконь і творить спокуси; тому ти або виправ його, або відсіки його від Церкви”. Наступного ранку Харисима знайшли мертвим.
Інший випадок, який свідчить про велику силу молитви святителя Геннадія, стався з одним живописцем. Він наважився написати образ Христа, надавши Спасителю риси язичницького божества Зевса. Рука живописця, яка вчинила таке святотатство, негайно засохла. Живописець приніс у церкві покаяння, сповідавши привселюдно свій гріх патріархові. Святитель Геннадій помолився за того, хто згрішив, і рука живописця зцілилася.
Для усунення беззаконних дій і лжевчень, що виникли в Церкві, святитель Геннадій скликав Помісний Собор, на якому було засуджено єресь Євтихія та заборонено симонію, тобто висвячення в сан за мзду. Святитель дбав про те, щоб особи, які бажали прийняти священний сан, були добре знайомі зі Священним Писанням і знали напам’ять Псалтир.
Під час патріаршества святителя Геннадія в Константинополі було побудовано храм на честь святого Іоанна Предтечі. Тоді ж сенатор на ім’я Студій, який прийшов із Рима, заснував монастир, який став відомий згодом як “Студійський”.
Святитель Геннадій був автором бесід і тлумачення на пророка Даниїла, проте його твори до нас не дійшли. Відоме також його “Окружне послання проти симонії”, затверджене Собором 459 року.
Святитель Геннадій керував Константинопольською Церквою тринадцять років. Він мирно помер у 471 році.
Одного разу під час нічної молитви святителю було сповіщено, що після його смерті на його паству будуть сильні напади ворога. Він невпинно молився за мир Церкви, щоб Господь зберіг її нездоланною.
Джерело: Офіційний сайт Української Православної Церкви
| Покладення чесного пояса Пресвятої Богородиці | <-- | --> | «Зачем ходить в Церковь, если Бог у меня в душе?» |
