Преподобний Євфросин був ченцем одного із палестинських монастирів і ніс послух на кухні, працюючи кухарем. Трудячись для братії, преподобний Євфросин не відлучався думкою від Бога, перебуваючи в молитві й пості. Він завжди пам’ятав, що послух є першим обов’язком ченця, і тому смиренно корився старшим братам.
Терпіння святого було дивовижне: йому часто докоряли, але він не нарікав і незворушно переносив усі неприємності. Своєю внутрішньою, прихованою від людей чеснотою святий Євфросин догодив Господу, Який Сам відкрив монастирській братії духовну висоту їхнього скромного побратима.
Один із монастирських пресвітерів у молитві просив Бога показати йому блага, уготовані праведникам у майбутньому віці. Священник побачив уві сні, що перебуває в раю і споглядає зі страхом та радістю його невимовну красу. Там само він побачив і ченця своєї обителі кухаря Євфросина. Здивувавшись цій зустрічі, пресвітер запитав Євфросина, як він тут опинився. Святий відповів йому, що перебуває в раю з великої милості Божої. Той знову запитав, чи має Євфросин владу дати йому що-небудь із красот навколо них. Преподобний Євфросин запропонував священникові вибрати, що йому хочеться. Той показав на чудові яблука, які росли в райському саду. Преподобний зірвав три яблука, загорнув їх у хустину і подав співрозмовникові.
Прокинувшись до початку утрені, священник сприйняв видіння як звичайний сон, але раптом помітив біля себе хустинку з загорнутими в неї райськими плодами, котрі видавали дивовижні пахощі. Священник, знайшовши в церкві преподобного Євфросина, запитав його під клятвою, де він був уночі. Святий відповів, що перебував там, де був і священник. Потім преподобний сказав, що Господь, виконуючи молитву священника, показав йому рай і подав райські плоди через нього, «поганого і негідного раба Божого Євфросина».
Після закінчення утрені священник розповів про все братії монастиря, вказуючи на духовну висоту ченця Євфросина, потаємного угодника Божого, і показав запашні райські плоди. Глибоко зворушені почутим, ченці пішли до куховарні, щоб поклонитися преподобному Євфросину. Але вони не застали його там: уникаючи слави людської, святий пішов із обителі.
Місце, куди він зник, залишилося невідомим. Однак ченці завжди пам’ятали, що їхньому побратиму, преподобному Євфросину, був відкритий рай, і вони, спасенні з милості Божої, зустрінуть його там. Райські яблука вони свято зберігали й частинками роздавали на благословення і зцілення.
Джерело: Офіційний сайт Української Православної Церкви
| Мучениці Минодора, Митродора і Німфодора Віфінські | <-- | --> | Святые мученики Кирик и Иулитта |
