Після вільних страждань і Хресної смерті Господа і Спаса нашого Іісуса Христа святе місце Його страждань довго попирали язичники.
У 70 році римський імператор Тит завоював Єрусалим. Він розорив місто і зруйнував храм Соломона на горі Моріа, не залишивши там каменя на камені, як про це передрік ще Спаситель у розмові з учнями.
Пізніше ревний язичник, імператор Адріан, побудував на місці зруйнованого Титом Єрусалима нове місто, яке назвав своїм ім’ям Гелій-Адріан, заборонивши називати місто колишнім ім’ям. Святий Гроб Господній він наказав засипати землею та камінням і на тому місці поставив ідола. А на Голгофі, де був розп’ятий Спаситель, у 119 році він збудував храм, присвячений богині Венері. Перед її статуєю приносили жертви демонам і звершували язичницькі обряди, які супроводжувалися блудом.
У Віфлеємі, на місці, де Спаситель народився від Пречистої Діви, нечестивий цар поставив ідола Адоніса. Все це він робив навмисно, щоб люди зовсім забули про Христа Спасителя і ніколи більше не згадували місць, де Він жив, навчав, постраждав і воскрес у славі.
Коли на царство вступив рівноапостольний Константин Великий, він разом зі своєю благочестивою матір’ю царицею Єленою вирішив оновити місто Єрусалим та на місці страждання і Воскресіння Господа Іісуса Христа спорудити новий храм. Він також мав намір очистити від поганих язичницьких культів місця, пов’язані з пам’яттю Спасителя, і знову всі їх освятити.
Благовірна цариця Єлена вирушила до Єрусалима з великою кількістю золота, а рівноапостольний Константин Великий написав листа Патріарху Макарію I, в якому просив його всіляко сприяти святій у справі оновлення християнських святинь. Прибувши до Єрусалима, свята цариця Єлена знищила всі ідольські капища, очистила місто від язичницьких ідолів і освятила осквернені місця.
Вона палала бажанням відшукати Хрест Господа нашого Іісуса Христа і наказала розкопати місце, де стояв храм Венери. Там було виявлено засипаний Гроб Господній і Лобне місце, неподалік від якого були знайдені три хрести і гвіздки. Щоб визначити, який із трьох хрестів належав Спасителеві, патріарх Макарій наказав покладати хрести по черзі на покійного, якого проносили повз до місця поховання. Як тільки Хрест Христовий торкнувся померлого, він одразу ожив. З безмежною радістю благовірна цариця Єлена і патріарх Макарій високо підняли Животворящий Хрест і показали Його всім людям.
Свята цариця негайно приступила до побудови великого храму, який охопив своїми стінами місце розп’яття Спасителя — Голгофу і Гроб Господній, що знаходилися на невеликій відстані один від одного. Храм Воскресіння будувався десять років, і свята цариця Єлена не дожила до завершення будівництва. Повернувшись до Константинополя, вона померла у 327 році. За час свого перебування в Єрусалимі благовірна цариця побудувала храми у Віфлеємі, на Єлеонській горі, в Гефсиманії і в багатьох інших місцях, пов’язаних з життям Спасителя й подіями Старого Завіту.
Закінчення спорудження Новозавітного храму Воскресіння Христового, названого «Мартиріон» в пам’ять Хресних страждань Спасителя, збіглося з проходженням I Тирського Собору і з тридцятиріччям царювання рівноапостольного імператора Константина Великого. Тому освячення храму Воскресіння, яке відбулося 13 вересня 335 року, було особливо урочистим. У ньому брали участь ієрархи Християнської Церкви із багатьох країн: Віфінії, Фракії, Кілікії, Каппадокії, Сирії, Месопотамії, Фінікії, Гравії, Палестини, Єгипту. На торжество оновлення були запрошені отці Тирського Собору, який щойно закінчився. Того ж дня було освячено все місто Єрусалим.
Джерело: Офіційний сайт Української Православної Церкви
| Экспонат № 12125, или Вернувшийся святой | <-- | --> | Экспонат № 12125, или Вернувшийся святой (продолжение) |
