Святий Калістрат був родом із Карфагена. Його дід Неоскор служив за часів імператора Тиверія в Палестині, під керівництвом прокуратора Іудеї Понтія Пілата, та був свідком Хресних страждань Господа нашого Іісуса Христа, Його мученицької смерті і преславного Воскресіння. Батько святого був християнином і виховав сина у вірі та благочесті.
Як і батько, святий Калістрат став воїном і вирізнявся серед соратників-язичників доброю поведінкою та лагідним норовом. Ночами, коли всі спали, він зазвичай вставав на молитву.
Одного разу воїн, який спав біля нього, почув, що святий Калістрат прикликає ім’я Господа Іісуса Христа. Він доніс про це воєначальникові. Той покликав Калістрата, допитав його й хотів змусити принести жертву ідолам, на що святий відповів твердою і рішучою відмовою. Тоді воєначальник наказав бити святого, а потім, пораненого, волочити по гострому камінню.
Побої і тортури не зломили твердої волі й мужнього терпіння страждальця. Мучитель велів зашити святого в шкіряний мішок і втопити в морі. Однак мішок Промислом Божим натрапив на гострий камінь і розірвався, а святий Калістрат, підтриманий дельфінами, вийшов на сушу неушкодженим. Побачивши таке диво, сорок дев’ять воїнів увірували у Христа.
Тоді воєначальник кинув святого Калістрата разом з тими воїнами в темницю. Усіх їх було піддано перед тим нелюдському побиттю. В ув’язненні святий Калістрат продовжував проповідувати воїнам Слово Боже і укріпляв їхній дух для мученицького подвигу.
Покликані знову до воєначальника, страждальці твердо сповідали віру в Христа. Після цього їм зв’язали руки і ноги й кинули в ставок. Але узи, що зв’язували їх, розпалися. Зі світлими обличчями стояли святі мученики у воді, радіючи своєму Хрещенню, яке супроводжувалося мученицьким подвигом. Над їхніми головами було видно прекрасний світлий вінець, і всі почули голос: “Будь мужнім, Калістрате, зі стадом твоїм, і йди упокоїтися у вічних оселях”. Одночасно з цим знаменням земля здригнулася, і ідол, який стояв неподалік, впав та розбився.
Бачачи все, що відбувається, сто тридцять п’ять інших воїнів також увірували в Господа Іісуса Христа. Воєначальник, боячись збурення у війську, судити їх не став, а святого Калістрата з дружиною знову помістив до в’язниці. Там вони палко молилися і дякували Творцеві, Який дав їм силу переносити страждання. Вночі за наказом воєначальника мучеників порубали мечами на частини.
Їхні святі останки поховали сто тридцять п’ять воїнів, які залишилися живими. Згодом на місці їхнього страждання, як і передрікав святий мученик Калістрат, було споруджено церкву.
Джерело: Офіційний сайт Української Православної Церкви
| Преставление святого апостола и евангелиста Иоанна Богослова. | <-- | --> | Браїлівська ікона Божої Матері |
