Священномученик Григорій, просвітитель Великої Вірменії, народився 257 року. Він походив із роду парфянських царів Арсакідів. Батько святителя Григорія, Анак, домагаючись вірменського престолу, убив свого родича, царя Курсара, за що весь рід Анака зазнав знищення. Священномученика Григорія врятував родич: він вивіз немовля із Вірменії до Кесарії Каппадокійської і виховав у християнській вірі.
Подорослішавши, Григорій одружився, мав двох синів, але невдовзі овдовів. Синів Григорій виховав у благочесті. Один із них, Орфан, згодом став священником, а другий, Аростан, прийняв чернецтво і пішов у пустелю.
Щоб спокутати гріх свого батька, який убив батька Тиридата, Григорій вступив до Тиридатової свити і був йому вірним слугою. Царевич Тиридат любив Григорія як друга, але не терпів його християнського віросповідання. Після сходження на вірменський престол він став примушувати святого Григорія зректися Христа. Непохитність святого озлобила Тиридата, і він віддав свого вірного служителя на жорстокі муки. Страждальця підвісили донизу головою з каменем на шиї, декілька днів обкурювали смердючим димом, били, знущалися, примушували ходити в залізних чоботях з гвіздками. Під час цих страждань святий Григорій співав псалми. У темниці Господь зцілив усі його рани.
Коли Григорій знову постав перед царем неушкодженим і радісним, той здивувався і наказав повторити тортури. Святий Григорій перетерпів їх, не вагаючись, з такою самою рішучістю і гідністю. Тоді його облили гарячим оловом і кинули до рову, наповненого отруйними гадами.
Господь же зберігав Свого обранця: отруйні істоти не зашкодили йому. Якась благочестива жінка годувала його хлібом, таємно опускаючи його до рова. Святий ангел, сходячи до мученика, підбадьорював його сили і укріпляв дух.
Так минуло чотирнадцять років. За цей час цар Тиридат скоїв ще одне злодіяння. Він замучив святу діву Рипсимію, старицю ігуменю Гаїанію і з ними ще тридцять п’ять дів одного із малоазійських дівочих монастирів.
Свята Рипсимія разом зі своєю ігуменею і сестрами втекла до Вірменії, не бажаючи виходити заміж за імператора Діоклітіана (284–305 рр.), який спокусився її красою. Про це Діоклітіан повідомив вірменському царю Тиридату і запропонував йому або надіслати Рипсимію назад, або самому взяти її за дружину.
Слуги царя розшукали втікачів і стали вмовляти Рипсимію підкоритися волі царя. Свята відповіла, що вона, як і всі сестри обителі, заручена Небесному Нареченому і в шлюб вступати не може. Тоді з неба пролунав голос: “Дерзайте і не бійтеся, бо Я з вами”. Посланці в страху пішли геть.
Тиридат віддав діву найжорстокішим тортурам. Під час них її позбавили язика, розітнули їй черево, осліпили і умертвили, розрубавши тіло її на частини. Ігуменя Гаїанія за те, що надихала Рипсимію мужньо терпіти катування за Христа, разом з двома сестрами-інокинями була віддана на такі самі тортури. Після цього вони були обезголовлені. Решта тридцять три сестри були порубані мечами, тіла їхні були кинуті на поживу звірам.
Гнів Божий вразив царя Тиридата, а також тих його наближених і воїнів, хто брав участь у катуваннях святих дів. Одержимі бісами, вони уподібнилися диким вепрям (як колись Навуходоносор. Дан. 4:30), носилися лісами, розривали на собі одяг і гризли власне тіло. Через деякий час сестрі Тиридата було сповіщено уві сні: “Якщо не буде виведений із рову Григорій, цар Тиридат не зцілиться”. Тоді наближені царя підійшли до рову і запитали: “Григорію, чи живий ти?” Григорій відповів: “Благодаттю Бога мого я живий”. Потім вони вивели святого мученика оброслого, почорнілого і дуже висохлого. Але, як і раніше, він був твердий духом.
Святий повелів зібрати останки закатованих дів. Їх з честю поховали, а на місці поховання побудували церкву. До цієї церкви святий Григорій привів біснуватого царя і велів йому молитися святим мученицям. Тиридат зцілився, розкаявшись у своїх злочинах проти Бога, і прийняв зі всім своїм домом Святе Хрещення. За прикладом царя охрестився і весь вірменський народ.
Стараннями святого Григорія було споруджено в 301 році Ечміадзинський собор на честь Зішестя Святого Духа. У 305 році святитель Григорій попрямував до Кесарії Каппадокійської, де архієпископ Леонтій поставив його на єпископа Вірменії. За свої апостольські труди він отримав іменування просвітителя Вірменії. Святитель Григорій навернув до Христа також багатьох людей із сусідніх країн — Персії та Ассирії.
Влаштувавши Вірменську Церкву, святитель Григорій покликав до єпископського служіння свого сина, Аростана пустельножителя, а сам віддалився в пустелю. Святитель Аростан 325 року був учасником I Вселенського Собору, який засудив єресь Арія.
Святий Григорій, віддалившись у пустелю, преставився близько 335 року. Правиця і частина його святих мощей спочивають нині в скарбниці Ечміадзинського кафедрального собору у Вірменії. За традицією Вірменської Апостольської Церкви, яка зберігається донині, цією правицею верховний католикос-патріарх усіх вірмен благословляє святе миро під час мироваріння.
Джерело: Офіційний сайт Української Православної Церкви
| Горбанівська ікона Божої Матері | <-- | --> | Cвятые мученицы Рипсимия, Гаиания и с ними Христа ради пострадавшие |
