Преподобний Матфей Печерський за великі свої подвиги отримав від Бога дар бачити ясно обличчя бісів, викривати їхні потаємні підступи і відкривати на велику користь тим, хто спасається.
Цей блаженний старець, стоячи одного разу в церкві на своєму місці і охопивши поглядом всю братію, яка стояла зі всіх боків і співала, побачив біса, який обходив їх в образі воїна. Він на краях риз своїх носив липкі квіти і, кладучи на квітку щось зле, кидав її на кого-небудь. І якщо квітка прилипала до кого-небудь із братів, які співали, в тому після нетривалого стояння слабшала увага. Знайшовши собі який-небудь привід, він виходив із церкви і йшов до своєї келії, де спав, не повертаючись більше до церкви на спів. Якщо ж біс кидав квітку на когось, але вона не приліплялася, той стояв міцно на співі, поки не відспівували утреню, і тоді вирушав до своєї келії. Побачивши це, старець розповів про те братії, і всі остерігалися виходити із церкви.
У цього старця був звичай останнім виходити із церкви після утрені, коли братія розходилася по келіях. Одного разу він вийшов і сів під церковним билом, бажаючи трохи заснути, тому що келія його була далеко від церкви. І він побачив, що великий натовп йде від монастирських воріт. Придивившись, святий Матфей побачив одного біса, який з гордістю сидить на свині, і безліч інших, котрі йдуть навколо нього. І запитав їх старець: «Куди ви йдете?» Біс, який сидів на свині, відповів: «По Михаїла Тоболковича». Старець же, осінивши себе хрестом, пішов до своєї келії — вже був світанок дня — і, зрозумівши видіння, сказав учневі своєму: «Піди запитай, чи в келії Михаїл». Той пішов запитати, і йому відповіли: «Сьогодні після утрені він вийшов за монастирську огорожу». Старець розповів про видіння ігумену і найстаршій братії. Покликавши брата, ігумен запитав його про його поведінку і, наставивши його словом повчання, відпустив до келії. Преподобний же Матфей, будучи прозорливим, й іншу братію з любов’ю навчав сидіти в келії, постійно згадувати Бога і молитися за свої гріхи.
У роки життя цього преподобного Матфея преставився блаженний ігумен Феодосій, і Стефан став ігуменом на його місце, а після Стефана — Никон. За Никона було Матфею таке видіння. Одного разу, стоячи за утренею, він підняв очі, бажаючи бачити ігумена, блаженного Никона. Преподобний побачив віслюка, який стояв на ігуменському місці. Він зрозумів, що ігумен не прийшов на утреню, і розповів йому про те. Ігумен, прийнявши це одкровення як покарання, багато каявся. Відтоді, відкладаючи не тільки лінощі, а й будь-яку необхідну монастирську справу, він намагався раніше за всіх приходити до церкви, так що після цього напоумлення він швидше досяг блаженної святості.
Також і багатьох інших видінь удостоївся цей блаженний старець та розповідав їх на користь братії. Досягнувши доброї старості, він спочив у Бозі в доброму сповіданні. Його чесні мощі лежать нетлінно в печері зі святими отцями, а сам він молиться за нас.
«Послання» Печерського ченця Полікарпа до свого ігумена Акиндина згадує також про участь преподобного Матфея з іншими подвижниками в зціленні святого Никити, який самовільно пішов у затвор і став жертвою бісівської зваби, але згодом, виправившись, здобув великі чесноти й удостоївся бути єпископом Новгородським.
Мощі преподобного Матфея спочивають в Ближніх печерах, на картах яких вони відзначені з 1638 року. З невідомої причини карти Ближніх печер 1638 і 1661 років вказують мощі преподобного Матфея двічі, в обох випадках називаючи подвижника володарем дару прозорливості.
| Преподобний Даміан пресвітер, цілитель, Печерський, у Ближніх печерах | <-- | --> | Св. апостол Фома. |
