Святитель Афанасій I, патріарх Константинопольський (1289–1293; 1303–1311), у миру Олексій, був родом із Адріанополя. Ще в юності, досягши успіху в пізнанні мудрості Христової, він залишив будинок і пішов до Фессалонік, де в одному із монастирів прийняв постриг з ім’ям Акакій. Звідти він невдовзі пішов на Святу Гору Афон і вступив у братство Есфігменської обителі, де три роки служив трапезарем. У трудах і подвигах він здобув дар сліз, а своїми чеснотами здобув загальну прихильність братії.
Боячись похвал, смиренний Акакій пішов з Афона спочатку до святинь Єрусалима, а потім на Патрійську гору, де довгий час подвизався в усамітненні. Звідти подвижник перейшов на Авксентієву, а потім на Галантійську гору в монастир блаженного Лазаря. Тут він прийняв великий ангельський образ з ім’ям Афанасій, отримав священний сан і став еклесіархом, тобто наглядачем за церковною будівлею і дотриманням богослужбового уставу. У цій обителі святий удостоївся Божественного одкровення. Від розп’яття він чув голос Господній, який закликав його до пастирського служіння.
Через десять років, бажаючи ще більше зміцнити свій дух у безмовності й молитві, святий Афанасій знову оселився на Горі Афон. Однак через негаразди, що там виникли, він повернувся на Галантійську гору. Але й тут йому недовго довелося залишатися на самоті. Безліч народу стікалося до нього за пастирським повчанням. Так на цьому місці утворився жіночий монастир.
На той час кафедра Константинопольської Церкви була порожньою після потрясінь і смут часів патріарха Іоанна Векка. За пропозицією благочестивого імператора Андроника Палеолога Собор архієреїв і кліриків у 1289 році однодушно обрав святого Афанасія на Константинопольську кафедру.
Патріарх Афанасій зі старанністю став виконувати новий послух і багато зробив для зміцнення Церкви. Суворість його викриттів викликала невдоволення впливового духовенства, і 1293 року він був змушений залишити кафедру. Святий пішов знову до свого монастиря, де подвизався на самоті.
1303 року йому знову було вручено жезл патріаршого служіння, яке він гідно ніс ще сім років. У 1308 році святитель Афанасій поставив на митрополита Київського і всієї Русі святителя Петра (пам’ять 21 грудня). І цього разу через невдоволення, не бажаючи бути причиною церковної смути, святий Афанасій 1311 року залишив управління Церквою і пішов у свою обитель, повністю присвятивши себе чернечим подвигам.
До кінця життя святий ще раз удостоївся бачити Христа. Господь докорив йому, що свій пастирський обов’язок Афанасій виконав не до кінця. Обливаючись сльозами, він покаявся у своїй малодушності і отримав від Господа прощення та дар чудотворіння.
Преставився святитель Афанасій у віці ста років.
Джерело: Офіційний сайт Української Православної Церкви
| Мученик Арефа Негранський, градоправитель, і з ним 4299 мучеників | <-- | --> | Старец Паисий Святогорец. Презрение к хульным помыслам |
