Святий апостол Филип, уродженець галілейського міста Віфсаїда, був глибоким знавцем Священного Писання і, правильно розуміючи смисл старозавітних пророцтв, очікував приходу Месії. За закликом Спасителя (Ін. 1:43) він пішов за Ним.
Про апостола Филипа кілька разів згадано у Святому Євангелії: він привів до Христа апостола Нафанаїла (Ін. 1:46); його Господь запитав, скільки треба грошей для купівлі хліба п’ятьом тисячам людей (Ін. 6:7); він привів еллінів, які хотіли побачити Христа (Ін. 12:21-22); нарешті, він під час Таємної Вечері запитував Христа про Бога Отця (Ін. 14:8).
Після Вознесіння Господа апостол Филип проповідував Слово Боже в Галілеї, супроводжуючи проповідь чудесами. Так, він воскресив немовля, яке померло на руках у матері.
Із Галілеї він попрямував до Греції і проповідував серед іудеїв, які переселилися туди. Деякі із них повідомили в Єрусалим про проповідь апостола, і тоді із Єрусалима до Еллади прибули книжники на чолі з первосвященником, щоб звинуватити апостола Филипа. Святий викрив неправду первосвященника, який говорив, що учні Христові викрали і приховали тіло Господа, розповівши, як фарисеї підкупили воїнів варти, котрі розпустили цю чутку. Коли ж іудейський первосвященник і його супутники стали хулити Господа і накинулися на апостола Филипа, вони раптово осліпли. По молитві апостола всі прозріли, і, побачивши це чудо, багато хто увірував у Христа. Апостол Филип поставив їм єпископа на ім’я Наркіс (причислений до лику сімдесяти апостолів).
Із Еллади апостол Филип вирушив до Парфії, а потім до міста Азот, де зцілив хворі очі доньки місцевого жителя Нікокліда, який прийняв його до свого дому, а потім охрестився зі всім сімейством.
Звідти учень Христовий вирушив до Ієраполя Сирійського, де, підбурювані фарисеями, іудеї підпалили будинок Іра, який прийняв до себе Филипа, а апостола хотіли вбити. Однак, бачачи чудеса, звершені апостолом: зцілення висохлої руки начальника міста Аристарха, який хотів ударити апостола, а також воскресіння померлого сина, — вони покаялися, і багато хто прийняв Святе Хрещення.
Поставивши Іра єпископом в Ієраполі, апостол пройшов Сирію, Малу Азію, Лідію, Місію, усюди проповідуючи Євангеліє і зазнаючи страждань. Його і сестру Маріамну, яка супроводжувала його, били камінням, саджали до темниць, виганяли з селищ.
Потім апостол прибув до Ієраполя Фригійського, де було багато язичницьких храмів, зокрема храм, присвячений зміям, у якому мешкала величезна єхидна. Апостол Филип силою молитви умертвив єхидну і зцілив багатьох укушених зміями. Серед зцілених була дружина правителя міста Анфіпата, яка прийняла християнство.
Дізнавшись про це, Анфіпат звелів схопити Филипа, його сестру і апостола Варфоломія, який прийшов з ними. За намовлянням жерців храму єхидни Анфіпат наказав розіп’яти святих апостолів Филипа і Варфоломія. У цей час почався землетрус, і всіх присутніх на судилищі засипало землею. Апостол Филип, який висів на хресті біля храму єхидни, молився про порятунок тих, хто розіп’яв його, від наслідків землетрусу.
Бачачи те, що відбувалося, народ увірував у Христа і став вимагати зняття з хреста апостолів. Апостол Варфоломій, знятий з хреста, був ще живий і, отримавши звільнення, хрестив усіх, хто увірував, та поставив їм єпископа.
Апостол Филип, молитвами якого всі, крім Анфіпата і жерців, залишилися живі, помер на хресті.
Сестра його Маріамна поховала його тіло і разом з апостолом Варфоломієм попрямувала з проповіддю до Вірменії, де апостол Варфоломій був розп’ятий (пам’ять 11 червня). Маріамна ж проповідувала до своєї кончини в Лікаонії (пам’ять 17 лютого). Нині чесна глава апостола Филипа перебуває в Хрестовоздвиженському соборі села Омодос на Кіпрі.
Джерело: Офіційний сайт Української Православної Церкви
| Святитель Петр | <-- | --> |
