Говорячи про свято Введення у храм Пресвятої Богородиці, варто згадати, що про нього не сказано в канонічних Євангеліях. Уперше про цю подію ідеться в апокрифах, наприклад у грецькому Протоєвангелії Якова, яке датоване II століттям. Важливо зазначити, що усне Передання Церкви, на підставі якого складалися апокрифічні тексти, є також частиною Божественного Одкровення.
Основою свята стала розповідь про те, як Пресвяту Діву Марію привели до храму Єрусалима праведні Іоаким і Анна.
У цього благочестивого подружжя довгий час не було дітей. Подружжя пообіцяло віддати дитя, якщо воно народиться, на служіння Богові. Благання Іоакима й Анни були почуті: після п’ятдесяти років спільного життя в них народилася дочка. Нарекли Її Марією. У перекладі з єврейської це ім’я означає “пані”, “надія”. У майбутньому Вона стане Пані та Надією всіх людей, які вірують у Христа…
З боку батька Пресвята Богородиця походила із роду царя Давида, а з боку матері походила із роду первосвященника Аарона. Так збулися старозавітні передречення про появу на світ Іісуса Христа, згідно з якими Спаситель мав одночасно стати нащадком і царського, і священницького родів.
Після того як Марія з’явилася на світ, праведні Іоаким і Анна принесли подячні жертви. Іоаким і Анна також дали ще одну клятву: доки вони не приведуть свою доньку до храму Божого, Вона не ходитиме по землі…
Передання свідчить: коли Марії виповнилося три роки, батько і мати підвели Її до храму. Щоб піднятися, Їй потрібно було подолати високі сходи із п’ятнадцяти сходинок. Маленька Марія самостійно, без будь-чиєї підтримки, зійшла по них. Первосвященник Захарія (батько Іоанна Хрестителя) вийшов назустріч до Неї.
Марію ввели у Святе святих. Це сталося з Божого благовоління, адже туди мав право входити тільки первосвященник і лише один раз на рік. Марії ж було дозволено увійти туди, оскільки Вона мала стати Матір’ю Спасителя. У богослужбових текстах Діву Марію порівнюють з одухотвореним кивотом Божим.
Пресвята Марія залишилася жити при храмі. Тут Вона трудилася і здобула освіту. Разом з іншими ученицями Вона вивчала Святе Письмо. Також Марія навчалася прядіння і шиття, виготовляючи облачення для священників. Так тривало, поки Вона не досягла дванадцяти років.
Після певного строку Марії належало вийти заміж. Але Вона висловила бажання зберегти непорочність перед Господом. Саме тоді й було вирішено, що в Марії буде опікун. Іоакима та Анни до того часу вже не було в живих. Марія заручилася з теслею Іосифом, який був уже в похилому віці і належав до роду царя Давида.
Цим завершується розповідь про основну суть свята. Як же вийшло, що подія Введення у храм Пресвятої Богородиці стала одним із великих дванадесятих свят християнської Церкви? Думка дослідників така, що виникнення цього свята безпосередньо пов’язане з часом царювання Юстиніана I. Саме за його наказом 543 року на місці зруйнованої церкви в Єрусалимі було зведено величезний собор на честь Пресвятої Діви Марії. Його будівництвом було відзначено подію Введення у храм Богоматері.
З VIII століття зустрічаються короткі згадки про свято Введення в окремих календарях. Звідси випливає, що до VIII століття став виникати звичай відзначати цю подію. У XI столітті свято Введення стало відомим усім християнам Близького Сходу. Раз і назавжди до числа великих дванадесятих свят воно увійшло вже після XIV століття.
Джерело: Офіційний сайт Української Православної Церкви
| Мученик Платон Анкірський | <-- | --> |
