Преподобний Афанасій був чорноризцем в святому Печерському монастирі і життя вів святе та богоугодне. Після довгої хвороби він помер; братія обтерли тіло його і обвили, як личить померлому ченцю. Він лежав мертвий два дні, непохований з якоїсь недбалості.
І було вночі видіння ігумену й слова: «Людина Божа Афанасій лежить два дні непохованим, а ти не дбаєш про це». На третій день, щойно настав ранок, ігумен прийшов з братією до померлого, аби поховати його, і знайшли його таким, що сидить та плаче.
Жахнулися всі, бачачи його ожилим, і запитали, як він ожив та що бачив або чув. Він же не відповів нічого, тільки: «Спасайтеся!». Але вони ще наполегливіше просили його, бажаючи почути від нього що-небудь, аби — говорили вони — скористатися тим. Тоді сказав він їм: «Якщо я скажу вам, ви не повірите мені і не послухаєте мене». Братія з клятвою відповідала йому: «Збережемо все, що скажеш нам». І сказав їм воскреслий: «У всьому майте послух до ігумена, кайтеся повсякчас та моліться Господу Іісусу Христу і Його Пречистій Матері та преподобним отцям Антонію і Феодосію про те, щоб закінчити життя своє тут і сподобитися поховання в печері зі святими отцями. Бо ці три речі більші за всі чесноти; і якщо хто досягне того, що виконає їх у порядку, буде блаженний, аби тільки не величався. Далі ж не питайте мене, але, благаю, пробачте мене». Сказавши це, він пішов до печери. Сам загородивши двері, преподобний Афанасій пробув там дванадцять років, нікуди не виходячи, не бачачи ніколи сонця. Він безперестанку плакав день і ніч, ледве вкушав через день трохи води та хліба і всі ті роки не говорив нікому нічого.
Коли ж він чекав смерті, покликав до себе братію. Преподобний сказав те саме, що першого разу: про послух та покаяння і що блаженний той, хто сподобляється бути покладеним у печері. Сказавши це, він спочив у Господі з миром і був покладений з честю в печері, де подвизався.
Після свого успіння він чудотворінням сповістив про своє блаженство. Один із братії на ім’я Вавила багато років мав хворобу ніг. Його принесли до мощей цього блаженного. Обійнявши його тіло, Вавила негайно зцілився і відтоді до смерті своєї ніколи не хворів ні ногами, ні чимось іншим.
Пізніше Вавила повідав братії про дивовижне явлення свого цілителя.
Джерело: Офіційний сайт Української Православної Церкви
| Мучениця Миропія Хіоська | <-- | --> | Святая мученица Миропия |
