Преподобний Каріон жив в одному із єгипетських скитів у IV столітті. У миру в нього залишилися дружина і двоє дітей. Коли в Єгипті настав голод, дружина преподобного Каріона принесла до скиту дітей і поскаржилася на злидні та труднощі життя. Святий взяв собі сина, а дочку віддав матері.
Він виховував святого Захарію в скиту, і всім було відомо, що це його син. Але коли отрок виріс, монастирська братія стала нарікати. Тоді батько і син пішли до Фіваїди. Але і там їх переслідувало невдоволення ченців. Святий Захарія пішов до отруйного озера, занурився до ніздрів у воду і провів так годину. Обличчя і тіло його вкрилися струпами, немов у прокаженого, і навіть батько ледве впізнав його. Але коли преподобний Захарія причащався, про нього було відкрито святому пресвітеру Ісидору. Той сказав: “Чадо, минулої неділі ти причащався, як людина, а нині, як ангел”.
Після смерті батька преподобний Захарія став подвизатися разом з преподобним Мойсеєм Мурином (пам’ять 28 серпня). “Що мені робити, щоб спастися?” — запитав преподобний Мойсей. Почувши це, преподобний Захарія впав до його ніг і сказав: “Чи ти мене питаєш, отче!”. “Повір мені, чадо Захаріє, — переконував його преподобний Мойсей, — я бачив, як на тебе зійшов Дух Святий, і тільки тому й запитав тебе”. Тоді преподобний Захарія зняв з голови куколь, поклав біля своїх ніг і, поправши його, сказав: “Якщо не зітреться так людина, не може бути ченцем”.
Коли святий Захарія вмирав, преподобний Мойсей запитав: “Що бачиш, брате?”. “Чи не краще мовчати, отче?” — відповів преподобний Захарія. “Так, чадо, мовчи”, — погодився преподобний Мурин. Коли душа преподобного Захарії розлучалася з тілом, святий авва Ісидор, піднявши погляд до неба, сказав: “Веселися, чадо моє Захаріє, бо тобі відчинилися врата Царства Небесного”.
Преподобний Захарія помер наприкінці IV століття і був похований у скиту.
Джерело: Офіційний сайт Української Православної Церкви
| Преподобний Савва Освященний | <-- | --> |
