Святий мученик Никифор жив у місті Антіохії Сирійській. У цьому ж місті жив також пресвітер Саприкій, з яким Никифор був дуже дружний, так що їх вважали за рідних братів. За намовлянням ворожим вони посварилися, і колишню любов змінила ворожнеча та ненависть. Через деякий час Никифор прийшов до тями, розкаявся у своєму гріху і не раз просив через своїх друзів вибачення у Саприкія, але той не хотів пробачити його.
Тоді Никифор сам прийшов до свого колишнього друга і палко просив вибачення, але Саприкій був невблаганний. У цей час імператорами Валеріаном (253-259) і Галлієном (260-268) було розпочато гоніння на християн, і одним із перших постав перед судом пресвітер Саприкій. Він твердо сповідував себе християнином, зазнав катувань за свою віру і був засуджений до смерті через усічення мечем. Коли його вели на страту, Никифор зі сльозами благав про прощення, називаючи його святим мучеником, котрий скоро постане перед Господом і прийме вінець від Нього.
Але пресвітер Саприкій озлобився серцем і навіть перед смертю не захотів пробачити свого брата-християнина. За це Господь віддалив від Саприкія Свою благодать, яка зміцнювала його під час перенесення мук, і він, уже майже досягнувши блаженного кінця свого подвигу, раптом злякався смерті й погодився принести жертву ідолам. Даремно святий Никифор умовляв зі сльозами Саприкія, щоб він не губив себе зреченням, стоячи вже на порозі Царства Небесного. Тоді святий Никифор сказав катам: “Я християнин і вірю в Господа нашого Іісуса Христа, від Котрого відрікся Саприкій. Стратьте мене замість Саприкія”. Тут же кати донесли про це правителю. Був наказ: Саприкія відпустити, а замість нього усікти мечем Никифора. Так прийняв мученицький вінець святий Никифор.
Джерело: Офіційний сайт Української Православної Церкви
| Подготовка к Причастию (продолжение) | <-- | --> | Старец Паисий Святогорец. О справедливости Божественной и человеческой |
