Святий праведний Лазар, брат Марфи і Марії, жив у селі Віфанія, неподалік від Єрусалима. Під час свого земного життя Господь Іісус Христос часто відвідував дім Лазаря, якого дуже любив і називав Своїм другом (Ін. 11:3,11).
Коли Лазар помер і вже чотири дні пролежав у гробі, Господь воскресив його із мертвих (Ін. 11:17-44) (воскрешення Лазаря згадується Церквою в суботу шостого тижня Великого посту — Лазареву суботу). Багато іудеїв, почувши про це, приходили до Віфанії і, впевнившись у справжності цього великого дива, ставали послідовниками Христа. За це первосвященники хотіли вбити Лазаря.
Після воскресіння святий Лазар жив ще тридцять років. Він був єпископом на острові Кіпр, де розповсюджував християнство, і там мирно спочив.
Святі мощі єпископа Лазаря знайшли у Кітії. Вони лежали у мармуровому ковчезі, на якому було написано: “Лазар Чотириденний, друг Христа”. Візантійський імператор Лев Мудрий наказав у 898 році перенести мощі Лазаря до Константинополя і покласти у храмі в ім’я праведного Лазаря.
| «Взыскание погибших» | <-- | --> | Вхід Господній до Єрусалима |
