Преподобний Іоанникій Девиченський подвизався в першій половині XV століття. Святий був родом із Чорногорського приморʼя. З юності обрав він шлях чернечого подвигу, рано залишив рідну домівку й оселився в печері на березі річки Ібар, де, за переказами, у XIV столітті жив інший сербський пустельник — преподобний Петро Коришський. Незабаром сюди, в місце, зване Чорна Річка, стали приходити ченці, до яких дійшов поголос про благочестивого пустельника. Вони залишалися тут із благословення преподобного, наслідуючи його суворе і богоугодне життя. Послух святому Іоанникію вони вважали великим благом. Згодом, коли братія стала численною, преподобний Іоанникій і його сподвижники спорудили храм.
До обителі стікалося все більше людей. Слава святого Іоанникія поширювалася все ширше. Це обтяжувало пустельника. Віддавши своїх духовних чад волі Божій, він пішов у пустельний Девиченський ліс. Жив святий за словом Спасителя, подібно до птаха, не піклуючись про їжу і місце для ночівлі. Багато днів проводив у дуплі дерева. Слізною молитвою перемагав спокуси, які йому посилалися.
Святий отримав від Бога владу над демонами і чудесний дар лікування недуг. Коли звістка про пустельника досягла княжого двору, деспот Георгій Бранкович (1427–1459) вирушив до нього з проханням зцілити хвору дочку. Молитвами святого Іоанникія Господь позбавив її хвороби, і тоді вдячний володар спорудив у Девичі храм на честь Введення до храму Пресвятої Богородиці. Згодом там було засновано монастир.
Преподобний Іоанникій відійшов до Господа 2 грудня 1430 року. Його святі мощі спочивають у Девичі та славляться чудотворіннями. У Сербії особливо шанують преподобного Іоанникія як цілителя душевних хвороб.
| Праведна Глафіра діва | <-- | --> | Старец Паисий Святогорец. «…гре́х мо́й пре́до мно́ю е́сть вы́ну» (Пс 50:5) |
